Вкотре наближаємося до відзначення ювілейної дати нашого знаного земляка – Івана Миколайчука. Оголошено архітектурний конкурс на розробку музею – меморіалу у Чорториї. Але Іван був не тією людиною, яка хотіла би бачити по собі пам'ять у вигляді музеїв чи гранітних пам’ятників.
У нього було ще безліч ідей, які він так і не встиг реалізувати. Тож, на мою думку, чи не найкращим пам’ятником для нього була би кіностудія його імені, що діяла би на Буковині. Чи у нас не відповідна природа та архітектура, чи немає десятків діячів культури та історії, про яких варто було би знімати фільми, а ще багатюща історія від часів трипілля до наших днів.
Десятки кіностудій знімали у нас чи епізоди, чи цілі фрагменти художніх та документальних фільмів.
То невже Буковина не спромоглася би продовжити Іванову справу та славу в десятках нових документальних та художніх фільмів?
Якщо би функціонувала повноцінна студія, то з часом міг би бути і міжнародний фестиваль "поетичного кіно", а за ним і престижна щорічна премія та відзнака, а з ними і сучасний кіноконцертний комплекс та червона доріжка, алея зірок. А ще відповідна супутня інфраструктура та сфера послуг під це дійство.
У нас є відповідний потенціал. Необхідна лише активність та добра воля місцевої та центральної влади. Власна кінопродукція - це не лише пропаганда та ідеологія – це і дуже важлива промоція туристичного потенціалу Буковини. Тисячі, якщо не десятки тисяч нових робочих місць.
Світовий досвід доводить, що реконструйовані об’єкти, що були майданчиками для зйомок фільмів – це готова туристична інфраструктура.
Що заважає нам стати українським Голівудом, який відвідують декілька мільйонів туристів на рік?
Чи можуть до нас прийти іноземні інвестиції? Звичайно, якщо ми створимо для них належні умови. Абсолютна прозорість, некорупційне виділення землі, креативний бізнес-план та команда молодих фахівців із товстим портфелем сценаріїв. Всі ці - вище перераховані, критерії цілком посильне завдання для нашої багатої на таланти землі.
