Затіяли нещодавно ремонт у дитячій кімнаті. Обдзвонили всіх майстрів, які були записані раніше в телефонній книзі. Ніхто не зголосився. В одних телефон вимкнений, інші не піднімають слухавку.
Знайшлося все ж таки кілька, які погодилися, але загнули високу ціну. Поки ми роздумували, чи потягнемо, нам трапився чоловік на ім’я Дмитро, який згодився зробити ремонт мало не вдвічі дешевше. Ми погодилися, бо з грошима нині сутужно.
Та радість тривала недовго. Уже наступного ранку почало коїтися щось незрозуміле. Минали цінні години, а майстер не приходив. Телефонували йому кілька разів, урешті взяв слухавку якийсь інший чоловік, який представився братом. Сказав, що Дмитро від’їхав у магазин. Знову минуло кілька годин.
Набрали ще раз. Відізвалася дружина, яка повідомила, що чоловік знову десь відійшов. Аж із третього разу ми додзвонилися до самого майстра. Заспаним голосом він зізнався, що вчора перебрав алкоголю, тож сьогодні його не буде.
Наступного дня майстер таки прийшов, хоч знову зі значним запізненням, і нарешті трохи попрацював. Відтак ситуація повторилася. Дмитро прийшов пізно, цього разу із братом Олегом. Вони зробили частину роботи і попросили нас заплатити за неї. Тиснули на жалість, мовляв, борги, безгрошів’я, дуже треба. Ми піддалися на умовляння і заплатили гроші за виконану роботу. Хоча до завершення ще було далеко. Уже потім зрозуміли, яку вчинили помилку, але було пізно.
Наступного дня за майстрами і слід пропав. Слухавку піднімали знову то дружина, то брат, то дружина брата. Відповідали, що у Дмитра серцевий напад і його повезли у лікарню…
Через кілька годин я вирішила остаточно прояснити ситуацію.
Слухавку підняла дружина.
– Можна Олега? – прошу.
– А Олег помер, – пролунало у відповідь.
– Як помер?! – вражено перепитую.
– Ось так взяв і помер, як люди вмирають, – відказує сердито жінка.
– Я ж ще вчора з ним розмовляла, він у нас ремонт робив, – розгублено кажу.
– А, це ви... – співрозмовниця й сама вже розгубилася. – Я думала, що це кредитори, вони нам спасу не дають. Зараз покличу чоловіка.
Олег пояснив, що брат трішки нездужає. А він сам, якщо треба, спробує прийти попрацювати до нас ближче до вечора.
Це все вже було схожим на знущання. У квартирі ремонтний розгардіяш, серед цього бігають діти, а він "спробує прийти"...
"Та не треба, дякую за таку "роботу", пошукаю інших майстрів", – сказала я і спересердя кинула слухавку.
Нам і справді пощастило того ж дня знайти чоловіка, який якісно та швидко завершив ремонт і не взяв за це зайвого. Хоча міг скористатися нашою безвихіддю і здерти круглу суму.
Цей випадок вкотре підтвердив народну мудрість: скупий платить двічі. А ще те, що не варто бути надто довірливими і платити лише після завершення усієї роботи.
Фото ілюстративне з інтернету
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
