У Чернівцях оновили вже три сквери: біля ЧНУ, імені Целана на Головній та на вулиці Кордуби. Усе гарне, новеньке. Та от біда – вбиралень немає. У сквері біля ЧНУ в гарну погоду десятки чи навіть сотні відвідувачів. І куди їм подітися, якщо виникає біологічна потреба? У туалет до ЧНУ не впускають, до сусідніх магазинів – теж. Що залишається робити батькам із дітьми? Більшість обирає кущі або спортмайданчик позаду скверу.
Мер Роман Клічук пояснював, що передбачалася вбиральня на господарському дворі ЧНУ, та через війну меценат відмовився фінансувати роботи. Будувати щось нове дуже дорого. Який тоді вихід? Як варіант, біотуалет. Проте він, переконані владники, матиме неестетичний вигляд. Але невже обгиджені кущі виглядають естетичніше?
У скверику на Кордуби так само все чудово до моменту, аж доки дитина не захоче до вбиральні. Вона є на території ринку "Центральний". Це не так уже й далеко. Вхід – п’ять гривень. Усередині, щоправда, жах: все іржаве, брудне, з їдким запахом. Не кажучи вже про відсутність будь-яких пристосувань для людей з інвалідністю.
Приблизно в такому ж стані і вбиральня на Соборній площі, де оновлюють сквер імені Дня вишиванки. Нова бруківка, газон з автоматичним поливом… А туалет – із часів юності наших дідусів і бабусь...
Ми часом їздимо до знайомих у Лужани. Там є гарний парк, дитячий майданчик, алея, лавочки, багаторічні дерева… Краса. Та от халепа – досі там не було вбиральні. Доводилося або йти в кущі, або проситися до магазину поряд. Але й там не пускають просто так: "Купіть щось у нас, тоді відчинимо".
Кілька тижнів тому влада встановила в парку два біотуалети.
Побачивши таке щастя, повела туди дитину. Та з подивом виявила, що вони зачинені.
Довелося проситися до магазину. Нас неохоче, та все ж впустили. При цьому розповіли, що керівництво Мамаївської громади встановило ці біотуалети, а от прибирати в них не поспішає.
"А ми ж також не можемо впускати всіх, ми не громадський туалет, за викачування ями платимо тисячу гривень", – зауважили в магазині.
Я зателефонувала до голови Мамаївської ОТГ Наталії Катрюк. Вона була дуже здивована: "Такого не може бути! Який сенс нам тоді було ставити ті туалети, щоби потім не відчиняти?! Це якась нісенітниця!"
За кілька хвилин пані Наталія перетелефонувала й розповіла, що туалети насправді відчинені, просто там проблемні замки. Ось така чудасія.
З цього висновок: громадські вбиральні у нас досі вважають предметом розкоші. Хоча мали б бути предметом першої необхідності…
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
