Днями йшла весняними Чернівцями і милувалася. Як же в нас гарно, особливо в цю пору! Усе пахне, квітне, зеленіє... Краса! …
А ось і рідна вулиця. Вдалині видніється бузок, посаджений на сусідській клумбі. Обожнюю вдихати його пахощі. От і зараз наготувалася "нюхати".
Та коли підійшла ближче, побачила, як якась матуся з сином років 9-10 обривають кущ. Перехожа бабуся зробила їм зауваження. Та у відповідь пролунало хамське "А вам какоє дєло? Ідітє сєбє, бабушка, дальше".
Я з того всього навіть спочатку не знайшлася, що сказати. Дивлюся – а вони вже полишили бузок і – до тюльпана, який червонів поряд на клумбі.
"Рві, синочка, єслі тєбє так хочетса", - сказала турботлива матуся. І "синачка" тут же зірвав тюльпан. Квітка безсило повисла у руках дитини. Було очевидно, що через кілька хвилин хлопчик її просто викине.
Тут я вже не витримала і поцікавилася, навіщо матуся з сином обривають рослини, які до того ж ростуть на чужих клумбах.
"Це ж люди садили, доглядали. Навіщо ви рвете чуже?" - запитала.
У відповідь отримала хвилю обурення. Мовляв, чи ж мені шкода того тюльпана, він і так би обсипався. Так та квітка хоч дитину потішила. У тому ж-бо начебто й основне призначення квітів – тішити людей.
"Ну так посадіть собі в себе на клумбі та й тіштеся. Чого ви чужу працю нищите?" - кажу.
"Там, де ми живемо, то садимо, і теж всі зривають. І нічого в цьому страшного", - відповіла жінка, перейшовши, до речі, на українську.
Апогеєм став момент, коли вона фиркнула мені гроші.
"Скільки коштує той нещасний тюльпан? Ось, нате вам!" - жінка шпурнула мені 25 гривень і пішла. Вони так і залишилися лежати там, де впали.
Схоже, жінка навіть не усвідомлювала, що справа зовсім не у грошах. А в тому, щоби шанувати красу, просто милуючись нею. І цінувати працю інших. Ще й дитину так вчить.
Згадалося, як за кілька днів до цього випадку моя 4-річна донька загорілася бажанням садити квіти. Ми купили їй чорнобривець, і вони з татом його посадили в клумбу поряд із тією, з якої був зірваний тюльпан. Не описати, з якою втіхою дитина бігла поливати той чорнобривець. І як вона плакала, коли, прийшовши одного дня з садка, виявила лише стебло без жовтої голівки… Сльози текли просто рікою …
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber |
9-05-2022, 17:41
0
3 576
блог Миколи Кобилюка
Блог Юлії Пацаранюк
Блог Юлії Леськової
блог Марини Корпан
блог Валерії Чорней
блог Ігоря Буркута / новини
блог Катерини Ганц
блог Ліни Нагірняк / Фото
блог Лесі Токарюк
блог Ярослава Волощука
блог Оксани Драчковської
блог Юлії Боднарюк
блог Ігоря Довганя
блог Михайла Салітри
блог Олександра Мостіпаки
блог Галини Олійник
блог Марини Карасьової
блог Людмили Осадчук
блог Ірини Григоращук
блог Віталія Олійника
блог Анни Мячиної
блог Христі Венгринюк
