Днями йшла весняними Чернівцями і милувалася. Як же в нас гарно, особливо в цю пору! Усе пахне, квітне, зеленіє... Краса! …

А ось і рідна вулиця. Вдалині видніється бузок, посаджений на сусідській клумбі. Обожнюю вдихати його пахощі. От і зараз наготувалася "нюхати".



Та коли підійшла ближче, побачила, як якась матуся з сином років 9-10 обривають кущ. Перехожа бабуся зробила їм зауваження. Та у відповідь пролунало хамське "А вам какоє дєло? Ідітє сєбє, бабушка, дальше".

Я з того всього навіть спочатку не знайшлася, що сказати. Дивлюся – а вони вже полишили бузок і – до тюльпана, який червонів поряд на клумбі.

"Рві, синочка, єслі тєбє так хочетса", - сказала турботлива матуся. І "синачка" тут же зірвав тюльпан. Квітка безсило повисла у руках дитини. Було очевидно, що через кілька хвилин хлопчик її просто викине.

Тут я вже не витримала і поцікавилася, навіщо матуся з сином обривають рослини, які до того ж ростуть на чужих клумбах.

"Це ж люди садили, доглядали. Навіщо ви рвете чуже?" - запитала.

У відповідь отримала хвилю обурення. Мовляв, чи ж мені шкода того тюльпана, він і так би обсипався. Так та квітка хоч дитину потішила. У тому ж-бо начебто й основне призначення квітів – тішити людей.

"Ну так посадіть собі в себе на клумбі та й тіштеся. Чого ви чужу працю нищите?" - кажу.

"Там, де ми живемо, то садимо, і теж всі зривають. І нічого в цьому страшного", - відповіла жінка, перейшовши, до речі, на українську.

Апогеєм став момент, коли вона фиркнула мені гроші.

"Скільки коштує той нещасний тюльпан? Ось, нате вам!" - жінка шпурнула мені 25 гривень і пішла. Вони так і залишилися лежати там, де впали.

Схоже, жінка навіть не усвідомлювала, що справа зовсім не у грошах. А в тому, щоби шанувати красу, просто милуючись нею. І цінувати працю інших. Ще й дитину так вчить.

Згадалося, як за кілька днів до цього випадку моя 4-річна донька загорілася бажанням садити квіти. Ми купили їй чорнобривець, і вони з татом його посадили в клумбу поряд із тією, з якої був зірваний тюльпан. Не описати, з якою втіхою дитина бігла поливати той чорнобривець. І як вона плакала, коли, прийшовши одного дня з садка, виявила лише стебло без жовтої голівки… Сльози текли просто рікою …

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber |