Світ не без добрих людей Блог Галини Олійник

Днями зі мною трапився випадок, який інакше, як дивом, не назвеш. Після нього мені б уже язик не повернувся сказати, що на світі мало добрих і порядних людей. Вони є, і мені на них, дякувати Богу, щастить.

Кілька днів тому виходила з машини. Не зауважила, як із кишені на дорогу поблизу бордюру випав телефон. Десь за пів години мені дзвінок на робочий телефон від чоловіка. Я ще здивувалася: мовляв, чому на робочий дзвониш, набери на мобільний. А він: "А де ж твій мобільний, ти хоч знаєш?"
Перерила всю сумку, кишені – немає. Виявляється, його на дорозі помітила кондукторка одного з тролейбусів. Жінка на хвильку попросила зупинити транспорт, вибігла і підняла телефон. Якби не це, багатотонний тролейбус точно би його переїхав. У кращому випадку "мобілку" міг би собі хтось привласнити. Але кондукторка, мало того, що врятувала річ від коліс транспорту. Вона ще й подивилася перелік останніх контактів і зателефонувала з мого ж мобільного моєму чоловікові. Мовляв, так і так, знайшла телефон, вочевидь, ваша дружина загубила, зараз будемо повертатися тролейбусом у центр, підійдіть до зупинки, передам. Так і зробила.

І ось мій телефон знову в мене, а я тримаю його, такого рідненького, в руках, і досі не можу повірити, що так буває.

Шкода, що я з цією доброю жінкою так і не познайомилася. Хотілося особисто подякувати їй. Адже телефон – це не лише купа грошей. Це ще й база контактів, записи, фото… Втрата цього всього створила би мені масу клопотів. На жаль, кондукторка виявилася дуже скромною і вирішила залишитися інкогніто. Тож хочу подякувати їй хоча би через газету. Побільше би таких людей – і світ був би набагато кращим.

Власне, це не єдиний такий випадок у моєму житті. Кілька років тому мій син загубив на тротуарі в центрі міста дитячий смарт-годинник. Ця річ була для мене дуже важливою: таким чином я могла тримати з дитиною зв’язок під час перебування у школі.

Через дві години пошуків я подумки вже попрощалася з пропажею. Та раптом мені зателефонувала жінка. Виявилося, вона знайшла смарт-годинник, але не могла подивитися базу контактів, тому що гаджет розрядився. Принесла додому, ввімкнула і набрала контакт "мама", тобто мене. Жінка виявилася викладачкою медичного університету …

Ось так буває...