Роздумувала над тим, що треба би звернутися до виборчої дільниці, до якої приписана моя бабуся, із заявою, щоб їй принесли скриньку для голосування на дім. Бабусі влітку виповниться 91 рік, і вона за станом здоров’я навіть у двір рідко виходить. А тих кілька сотень метрів, що відділяють наш будинок від дільниці, їй взагалі не подолати.
Та, щойно над цим розмірковувала, як у двері задзвонила жінка. Як виявилося, представниця дільничної виборчої комісії. Вона простягнула бабусі запрошення на виборчу дільницю. Я її запитала, яким чином можна зорганізувати скриньку на дім. Жінка сказала, що це не проблема, зараз вона зробить у записах відповідну позначку. Виявилося, що це швидка та легка процедура.
Членкиня ДВК вже мала йти, як у нашу розмову втрутилася бабуся. Вона почала докоряти, навіщо я проявила ініціативу і попросила принести скриньку на дім. Мовляв, вона взагалі не хотіла йти голосувати, а як прийдуть додому з бюлетенем, то нікуди не подінешся.
"Хтозна, хто прийде, з якими намірами, ще будуть агітувати мене", - бідкалася бабуся.
Представниця дільничної комісії стала переконувати бабусю: "Ви не подумайте, що я агітую, але дуже вам раджу проголосувати. Зараз кожен голос потрібен, ви ж бачите, що робиться, скільки кандидатів на пост Президента. А як не проголосуєте, то ваш голос можуть вкрасти. Голосуйте заради кращого життя хоча би ваших дітей та внуків".
Далі моя бабуся почала просити жінку, щоби та порадила, за кого голосувати.
"Я не маю права агітувати", - відбивалася членкиня. Та після кількахвилинного бабусиного вмовляння врешті зізналася: "Я за молодих. Точніше, за молодого. Днями дивилася його конференцію. Видно, що дуже розумний і справді зможе змінити нашу країну на краще".
"Так він же зовсім не розбирається в політиці, економіці та інших надважливих питаннях…", - сказала я.
Жінка заперечила: "Розбирається, ще й як! Ви не судіть по фільму. Кажуть, що він і Голобородько, якого він зіграв у кіно, це дві зовсім різні людини!"
Ми б, мабуть, продовжили сперечатися, якби членкиня не згадала, що їй агітувати не можна, і почала злякано озиратися. "А тут ніде ніхто не може записувати нашу розмову?" - спитала.
І врешті примирливо завершила словами, що "кожен підтримує того, кого вважає за потрібне".
В цьому випадку працівниця ДВК справді не винна, тому що моя бабуся сама її спровокувала на пораду. Проте подумалося, що є чимало таких стареньких дідусів та бабусь, які вагаються, за кого віддати голос, і просять членів комісій поради? І що, як ті члени виявляться не зовсім добросовісними і будуть або приховано, або відверто агітувати за свого?
Галина Олійник
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
