У вихідні пішла на ринок "Центральний" по вулиці Героїв Майдану за продуктами. Настрій був гарний, на душі затишно та спокійно. Підійшла до одного з контейнерів за мороженою рибою. І тут почула таку сварку, що аж вуха "зав'янули". Сварилася жінка-покупець із продавчинями з сусіднього контейнера.
- Ти така-сяка, та я тебе так прокляну, що ти заміж ніколи не вийдеш! - кричала жінка-покупець на молоду дівчину-продавчиню. Ці вигуки вона присмачила лайкою, яку не вважаю за потрібне тут відтворювати. Мені здалося, в цю мить у дівчини на обличчі промайнув якийсь страх, але вона швидко опанувала себе.
- Ідіть полікуйтеся, - відповіла вона.
До розмови приєднався хлопець, який стояв поряд із дівчиною-продавчинею.
- Поясніть, чого ви хочете, чого сваритеся? - звернувся він до жінки.
- А ти взагалі мовчи, я до таких, як ти, взагалі не говорю і не поважаю їх! - кричала покупець.
У хлопця була залізна витримка. Тому що зазвичай за такі образи чоловіків можна “нарватися”. Проте хлопець лише зціпив зуби і сказав: “Я теж вас не поважаю, але хочу з вами поговорити нормально”.
Втім, нормальної розмови не вийшло. Жінка-покупець розкричалася, що вона викличе поліцію, і зробить так, що цей контейнер взагалі закриють.
- Я до всіх піду — до поліції, до міської ради, до мера! - кричала вона.
Чесно кажучи, ці крики добряче мене роздратували. Такий гарний, сонячний день і тут ця лайка. Я запитала в жінки-покупця (вона була ближче до мене), що ж трапилося.
- Я собі йшла, а тут ні з того, ні з сього ця (співрозмовниця вказала на дівчину-продавчиню — авт.) підбігла і штовхнула мене. Та її взагалі не можна до людей випускати! Я це так не залишу! - обурювалася жінка. І при мені почала набирати номер поліції.
Чесно кажучи, щось у мене викликала сумнів розповідь жінки. Глянула на продавчинь — на вигляд спокійні, нормальні люди. Щоб отак ні з того, ні з сього вони штовхали перехожих... Якось це важко було уявити. Втім, я зі своїми важкими пакетами, повними продуктів, вже не стала з'ясовувати, хто правий, а хто ні. Тільки ще краєм вуха почула уривки розмов продавців-сусідів, які говорили до дівчини-продавчині: “Розкажеш усе, як було. Ми готові підтвердити, що ця жінка говорить неправду”. Чим це все закінчилося, чи приїхала поліція, — не знаю.
Я йшла додому і мені думалося про те, що така дрібниця, а через неї виникла сварка і стільки лайливих слів та енергії було витрачено в повітря. “Багато галасу з нічого”, як у тій комедії Вільяма Шекспіра. Ще й настрій зіпсували своїми криками оточуючим. А ще я подумки пожаліла мера. Це ж якщо кожен буде до нього ходити скаржитися, як у дитячому садочку, що його образили, то коли ж він встигатиме займатися вирішенням важливих для міста справ.
Підписуйтесь на новини "МБ" у соцмережах: VK, Однокласники, Facebook
