Не встигають ініціативні чернівчани поставити новий ліхтар, лавицю, сміттєвий бак тощо, як рахують дні, допоки нову гарну річ зіпсують мешканці чи гості міста. Хоча стараються для них же.
Чому так повелося? Цікаві інсталяції, встановлені на якій-небудь площі або вулиці, недовго милують око. Навпаки, можуть вже через кілька днів притягнути чиєсь око, а з ним – руки, ноги і все, чим можна зламати ту річ.
16-метрова сучасна лавиця у вигляді спіралі на площі Соборній не витримала і тижня. Річ функціональна: крім зони відпочинку, тут можна зарядити мобільні телефони та інші гаджети, під’єднатись до безкоштовного Wi-Fi. Її, нагадаю, чернівецька команда привезла як переможний приз з урбаністичного конкурсу. Та через кілька днів після завершення монтажу конструкцій якийсь перехожий зламав одне із сидінь.
"Люди – тварини", – обурювалися актом вандалізму чернівчани. І тут же вирішили, що таким порівнянням ображати тварин не варто. Бо "наш народ гірше за тварин. Виховання нуль, культури нуль".
Схожа історія була з парклетом, який встановили громадські активісти біля площі Театральної. Дерев’яну зону відпочинку з місцями для посиденьок із кавою, зеленими кущами та ліхтариками над головою періодично псували: то дошку віддеруть, то лампочку викрутять, то прикрасять кущики пляшками чи зіжмаканими обгортками. При тому, що контейнери для сміття поряд є. На щастя, активісти-опікуни парклету зберегли віру в людей і відновили все, що понищили.
З останніх подарунків місту – новенька велопарковка на вулиці Богдана Хмельницького, яку встановив підприємець. Сподіваємося, її біда омине.
Зламані лавиці, розмальовані банери або пам’ятники, зігнуті дорожні знаки – наше звичне оточення. Хіба цього заслуговує місто, яке здавна вважають одним із культурних осередків країни? Мабуть, таки заслуговує, раз живуть у ньому такі люди.
Навіщо шукати такі приклади вандалізму, як ота лавиця на Соборці? Простежте найпростіше: чи багато людей доносять фантик чи допалену цигарку до урни? Як на мене, розкидання сміття – це теж акт вандалізму, бо це псування суспільних об’єктів. А ще хочемо в Європу.
