Сніг і люди

Комунальні служби у місті працюють далеко не так, як нам того б хотілося, чому є різні причини. Але більшість будинків мають свої двори, часто зовсім невеликі, яким мешканці можуть дати раду і без мера чи депутата.

Мій будинок давно вже не обслуговує ЖРЕП, тож сніг взимку в дворі відкидаю сам. Не бачу в цьому жодної проблеми, бо розчистити від снігу доріжку довжиною 20 метрів мені нескладно. Але коли вихожу відкидати сніг, то намагаюся вибрати час, коли немає нікого із сусідів. Позаяк живу в центрі міста, де тісно наставлені будинки, сусідів вистачає. Проблема в тому, що жодного разу ще сусіди не приєдналися до мене з лопатою чи мітлою (доріжка спільна для кількох будинків), натомість активно мене повчають, як і куди треба відкидати сніг.

З’ясовується, що я все роблю неправильно. В один бік не можна кидати сніг, бо там будинок. В інший не можна, бо там паркан. Якось один сусід заборонив відкидати сніг йому на клумбу, бо "там сніг довго тане". Що в цьому поганого, я досі не знаю, тим більше, що на тій клумбі крім бур’янів ніколи нічого не росло.

Не раз повчали мене люди, які за 15 років мого проживання на цій вулиці в кращому разі лише відмітали сніг із власного порогу. При цьому вони цілком працездатного віку, а з мітлою активно вправлялася лише пенсіонерка тітка Соня. Як вона переїхала в іншу квартиру, у крихітному дворі того будинку людини з мітлою я більше не бачив.

Тому мушу сніг складати переважно на свою клумбу гіркою, яка в особливо сніжні зими сягала вікон.

Узагалі цікаво поспостерігати за дворами взимку. Поруч зі мною є багатоповерхівки, а є й одноповерхові будинки з кількома квартирами. Зазвичай у деяких дворах багатоповерхівок сніг так утрамбований ногами, що тане навесні аж коли трава починає пробиватися. У малих будинках ситуація трохи краща, бо зі свого порогу сніг змітають.

Утім є один сусід, який регулярно відгортає сніг. Але підхід до цієї справи у нього дуже оригінальний. Від його квартири вихід на вулицю проходить повз інший будинок. Тож сусід відгортає сніг лише півдороги – до сусіднього будинку. Далі ніхто вже сніг не чіпає. Як же це він почистить доріжку, а нею ще хтось крім нього буде ходити? Тому чистить лише той відрізок двору, де ходить тільки він.

І взагалі важко уявити, щоб пересічний чернівчанин змів сніг з тротуару біля свого будинку.

Зате як у Біблії – добре бачимо порошинку в чужому оці.