Кукурузники чомусь не люблять жінок за кермом

Сьогодні розповім про своє спілкування із чернівецькими таксистами. Хочу зазначати, що таксистів дуже багато у Чернівцях. Особливо вдень по вулиці Головній напевно кожний третій автомобіль – це таксі.



Спочатку подзвонив і запитав про можливість екскурсії у одну із служб перевезення.
– Без проблем, – відповіла диспетчер. – Замовляєте таксі і кажете куди вас везти. Комфортно подивитеся на наше місто. Можете гіда із собою взяти, щоб деталі розповів. А самі ми таких послуг не надаємо.



Подібна ситуація була і в іншому таксомоторі. Зовсім без проблем у Чернівцях замовити таксі на певний час наперед. Навіть сам випробував – таксист приїхав навіть раніше, чим дуже здивував.
У довіднику були телефони 15 служб автоперевезення. Ціна проїзду за 1 кілометр досить різна – від 2,65 до 3,00 гривень у місті і від 2,99 до 3,50 гривень за містом. Мінімальний тариф досить різний – від 5 гривень чи від 500 метрів.
Спробував попроситися, щоб таксисти підвезли безкоштовно, розповідаючи різні легенди. Почув багато розмов про бензин, один таксист навіть запропонував катати по місту, якщо його автомобіль заправлю пальним.
– А ви мене безплатно не підвезете до залізничного вокзалу? – підійшов до таксиста на автовокзалі.
– Безплатно тато із мамою тебе робили, – відповів таксист. – А про бензин ти подумав?!
– А до Центральної площі скільки коштуватиме?
– 25 гривень.
– А за 20-тку не підкинете?
– Воно то і можна, але ж мені ще назад їхати, – зробив контрвипад таксист.
Проти такої логіки не попреш, тому сів у старенький "Жигуль". Двері чомусь не хотіли зачинятися, але таксист заспокоїв.
– Якщо будеш випадати, то зловлю, не хвилюйся. Одна молодичка все хвилювалася, що випаде, так я кажу, що або на мене, або від мене, та все одно я проконтролюю. Не хвилюйтеся.
Поділився думками, що у Чернівцях багато таксистів.
– 1800 таксистів у місті, 1000 працюють на служби, а 600 – приватні. Нас, приватників, називають "кукурузниками". Навіть за кордоном так називають. Я 10 років на службу пропрацював, а коли на пенсію треба уже йти, то вони мені довідки не дали. Через них отримую пенсію в половину менше. Це поки молодий, то хлопці за копійки мотаються на "хазяїна".
– А жінки у вас є таксисти?
– Та з’явилися. Жінки взагалі за кермом – це злочинці. Вони порушують правила, а коли щось трапляється, то лише махають віями і "дурочку" включають, бо думають, що їм як жінкам все зійде. Я, коли бачу жінку за кермом, одразу її затискую автомобілем і поки не зупиниться, не відпускаю – хай знає, що таке дорога і що таке правила.
– А дівчат знайти для розваг важко?
– Та що там важкого – їдь до залізничного вокзалу і вибирай собі. Але я вночі не працюю, бо то одні проблеми – то не розрахуються, то погано стане прямо в салоні. Буває так, що нікого і не підвезу за цілий день, а буває що і замотаюся. Туристів зараз мало, а влітку багато. Та раніше в радянські часи було цілі потяги приїздили туристів, зараз набагато менше.



А найперше вдалося поспілкуватися із таксистом за готелі. Про деталі розмови вже написав, але певні моменти спеціально упустив, щоб розкрити сьогодні.
– А ми чоловічою компанією приїдемо, то хотілося б відпочини із дівчатами. Що порадите?
– Найпростіше – на залізничний вокзал. Але я б не радив. Як каже мій друг, за годину щастя потім місяць лікування. Тим паче, що навіщо платити такі гроші за те, що можна отримати за пляшку вина та недорогий стіл. Тим паче, що ви на автомобілі – не проблема знайти місцевих дівчат, які таким хлопцям покажуть місто і зроблять подарунок на пам’ять.
– А із англійською мовою не буде проблем?
– У дівчат точно не буде. Вони ж досконало знають мову всієї планети.
– Та нє, таксисти знають англійську – не підкажете такого?
– Я й сам знаю не погано, бо зв’язківцем працював певний час, а у нас знання іноземної мови вимагали. Запиши телефон, але по дрібницям не дзвони. Бо дзвонять часто, щоб із різних під’їздів одного будинку привіз п’яного чоловіка.
– А що часто таке буває?
– Та приколів купа. То сяде ніякий, а по дорозі виключеться. Вулицю назве, а який будинок – ні. І що з таким робити? Добре, що дружина подзвонила, я витяг телефон і дізнався, де хоч він мешкає. Але я принципово не тягаю таких чоловіків. Я привіз, а потім хай дружина тягне додому. Один дуже відомий чернівчанин періодично мене викликає і я його катаю по місту. Він дуже багато вигадує, то їдь туди, то сюди, але платить дуже хороше. Перед тим як їхати, завжди каже адресу, куди його треба везти назад, бо п’є добре.
– Так ви все про всіх знаєте?
– Таксисти – це перші люди в місті. Вони знають у кого яка коханка і скільки їх, знають про такі речі, що ніякі правоохоронці такого не знають. Але головне для нас – тримати все в тайні. Тобі стільки розповів лише тому, що турист.
Заплатив за дорогу із ставка на Комарова до "Буковини" 15 гривень. Навіть через розмову проминули перехрестя і квартал верталися, але зі самого початку було домовлено за ціну.
Взагалі у Чернівцях дешево можна поїздити на таксі, тому встиг добре покататися містом, не хвилюючись, що останньої 20-тки не вистачить. Але головне – це те, що можна і потрібно торгуватися.



Коли був поблизу музею під відкритим небом і одиноко сидів на зупинці, то під’їхало таксі і висадило молодь на відпочинок у сусідньому парку.
– А скільки буде коштувати проїзд до Центральної площі? – запитав із надією на те, що 20 гривень вистачить.
– Я не верблюд чи кінь, сідай у автомобіль і домовимося.
– Так скільки буде, бо у мене мало грошей.
– 29 гривень, але лише для тебе – 26.
– Просто я ж чого і запитую – у мене лише 20 гривень.
– Ну то що ж – не буду я тебе тут покидати, – сказав таксист. – А чого тут сидів – на рибалку хочеш чи дача тут?
– Та приїхав із другом обладнання купувати, а почув про музей, то вирішив сходити.
– А у вас такого музею немає? – здивувався таксист.
– Та немає, якби ж був, чого б я сюди їхав би.
– А таксі у вас багато?
– Та є, але тут більше.
– Та і я оце кажу. Дуже багато, кожний хліб останній видирає. А ще ж і даїшники тероризують.
– А як у вас із дівчатами – проблема знайти?
– Тобто тих, що за гроші? Та повно, даже більше, ніж потрібно. Щоб уже точно, то після 21 йди на залізничний вокзал і вибирай. Є і перший сорт, дуже красиві.
– А дорого?
– Зараз ціни не знаю, знаю, що зросла трішки, бо хлопці жалувалися. Бери гривень 300-400 – точно домовитися.
– А із дорогами як?
– Ну сам бачиш. Дорогами ці дороги не назвеш. Якась яма на ямі. В центрі ще нормально, а на окраїні і танком не проїдеш.
Іншого разу їхав на таксі, коли замість "Depo’ta" приїхав у депо. За 20 гривень таксист швидко довіз до потрібного місця.
– У нас найменший тариф, ось запишіть номер мобільного – пробачте, але візитівки всі вже роздав. Усе ж по лічильнику, тому навіть буває, що ми в мінусах, тим паче бензин так стрімко зріс у ціні. Але ми дуже оперативно приїдемо на виклик, – все рекламував свою службу молодий чоловік.
– Та я турист, на пару днів. Відпочиваю, гуляю. От би із дівчатами познайомитися. Не підскажете?
– Не зрозумів запитання. Ти про тих, що за гроші?! Так це кожний таксист допоможе після 21 години. Довезе, проконсультує, – розсміявся водій. – А взагалі у нас головна точка на залізничному вокзалі. А так – купа нічних клубів на різний смак. Хочеш малолітку "замутити" – то у один клуб, якщо студенточку – то в другий, а є мій улюблений – там різний народ збирається, можна і зачудити із жінкою, що в матір годиться. В матір годиться мені, а не тобі, – знову засміявся водій. – Вибір є, головне бажання і гроші. Якщо часу мало – то повію зняв і все, а коли багато – то вже вирішуй сам.



Перед "зеброю" різко пригальмував перед автом, за кермом якого була дівчина.
– Бачу, що жінок за кермом у вас багато.
– Та вистачає. Ну, солідні жінки добре керують автом, а студентки вже задовбали. То підріже, то по "односторонці" їде в протилежну, а коли всі "моргають" та сигналять, а вона думає, що вітаються, махає рукою. Але у нас місто важке для керування – вулички вузькі, часто потрібно рушати із "ручника" – тому швидко вчаться.
Вже сьогодні дізнавався за можливість перевезення на представницькому автомобілі. Зателефонував до диспетчерської.
– Доброго дня. Хочу таксі найняти, але щоб авто було хороше, бізнес-класу.
– У нас є комфортні "Деу" – підійде?
– Та ні, дуже поважна людина приїде із Верховної Ради, а власний автомобіль поламався. Не буду ж я його та звичайному таксі возити?
– Передзвоніть сюди, – і назвала номер.
– У нас є красиві "Сітроени", можна "Мітцубісі Галант" замовити. І ще "Деу" у нас досить комфортні. Авто на замовлення не буде коштувати вам дорожче, ніж звичайне.
– А лімузина немає?
– То вже у весільні салони телефонуйте.



Розмова різко закінчилася, адже напевно подумали, що це якісь жарти. А в лімузині було б круто покататися.
В двох інших службах дали один і той же номер мобільного, але абонент був поза зоною.
Дуже сподобалося, що всі чернівецькі таксисти багато розповідали про місто – тому дізнатися потрібну інформацію було досить легко. Також я в захваті від ціни – у Полтаві на порядок дорожче. Це напевно добру справу зробила конкуренція, бо таксистів багато. Дуже класно, що можна торгуватися із тими, в кого немає лічильника, бо можна отримати непогану знижку. За словами колег, час після замовлення таксі та до приїзду автомашини в середньому становить хвилин 10. А ось автомобілів жовтого кольору побачив лише два і то стояли разом.



Здебільшого автомобілі корейського виробника із кольоровими наліпками відповідної служби. У Полтаві траплялися цікаві випадки, коли досить дорогий автомобіль був із "шашечками". У Чернівцях таких не бачив, але вибір досить великий. Від старенької "Таврії" до "BMW" в хорошому стані, від малолітражки до мікроавтобуса. І дуже класно, що вени і мінівени коштують ті ж гроші, що і звичайне таксі. Це досить зручно, якщо зібралися із друзями прогулятися містом. А гуляти, повірте на слово, є де. Далі буде…
А тим часом у Полтаві учасник проекту Юрій Дюг шукав таксі та повій.

А тим часом у Чернігові учасник проекту Михайло Салітра дізнався про можливість екскурсії містом на таксі.

А тим часом у Рівному Олександрі Стародуб (Сушці) порадили бігти до вокзалу.