Iгор Буркут,
політолог, кандидат історичних наук:
– Що буде далі, сказати ніхто зараз не зможе, навіть ті, хто це все організовував і фінансував. Тому що можливі різні варіанти розвитку подій. Відбувається спроба революції, тобто заміни існуючої системи, яка не задовольняє переважну частину громадян України якоюсь новою системою. Але для того, щоби справді замінити, необхідно мати організацію, необхідно мати ідеологію. Поки що у нас є триголова гідра опозиції, з одного боку. З іншого – те, що називаємо бандою, яка вже розпадається. Дуже багато залежить нині від декількох факторів. Перший – наскільки Росія має ресурси для прямого втручання в українські справи. Те, що вона організувала чимало з того, що відбувається, це, по-моєму, не секрет ні для кого. Далі – наскільки зацікавлений ЄС у тому, щоби Україна не опинилася знову в складі відродженого чи по-новому створеного якогось російського союзу. І, нарешті – чи зацікавлені США в тому, щоби в нас тут відбувалися зміни на краще. Щось не схоже на те, щоби американці насправді цікавилися тим, що тут діється, глибоко і серйозно. Вони більш занурені у власні проблеми. Виходячи з цих усіх факторів, ми можемо говорити про варіанти розвитку подій. Варіанти можуть бути сприятливі. Найкращий – це формується нова більшість у Верховній Раді, ця більшість відновлює положення Конституції, що діяли до 2004 року, вона добивається добровільної відставки президента, без насильства, і призначає нові вибори.
Можливий ще малоймовірний, але все ж варіант: коли президент сам подає у відставку і у нас все-таки щось починає змінюватися. Я не дуже вірю в цей варіант.
Є значно гірші варіанти. Перший з них – це взаємне застосування насильства і втручання в українські справи міжнародних сил: і зі Сходу, і з Заходу, і розділ України на щонайменше дві, а то й більше частин.
Нарешті, можливо таке, що з усіх сил, які зараз претендують на владу, найбільш організованою виявиться сила Медведчука, за якою стоїть Росія. Вона має структури в областях. І, коли люди будуть залякані тим, що розпочнеться, а може розпочатися все, що завгодно, ця сила приходить до влади, наводить лад, і Україна перетворюється на ту частину майбутнього Євроазіатського союзу, якої так не вистачає Росії. У цей варіант вірити не хочеться, тому що це фактично означає перекреслити майбутнє щонайменше двох поколінь українців.
Отже, варіантів є кілька: є хороші і є погані. Можливий такий, що ті олігархи, які тиснули на президента, примушуючи його до євроінтеграції, зараз натиснуть по-справжньому і примусять відновити переговори з ЄС, і буде призначена якась недалека дата для підписання документа для того, щоби люди заспокоїлися і розійшлися. А вже після того можливе що завгодно.
Я свідомо не розглядаю варіанта початку репресій, хоча він дуже імовірний. Ми вже побачили, що є пси режиму, які готові навіть вбивати дітей. Але чому я цей варіант не розглядаю? Проти деяких псів прокуратура розпочинає кримінальні справи, а це означає, що інші не виконуватимуть накази цієї влади, яка їх здає.
Якщо буде оголошено загальний всеукраїнський страйк із конкретними вимогами, то варто не бути штрейкбрехерами, а долучатися до страйку. Якщо обійдеться без цього – працювати спокійно, головне зараз – не піддаватися на грубі провокації, на зразок того, що Корчинський зі своїми братчиками виробляв під Адміністрацією Президента. Це шлях в нікуди.
