«Якщо у двірника немає водія, то чому має бути в мера?»

На відкриття нового хірургічного корпусу міської дитячої лікарні на вулиці Буковинській прибуло понад десяток чиновників. І кожен гонорово приїхав окремою машиною з водієм. Секретар міськради, його заступники, начальники управлінь і департаментів… На подвір’ї закладу вишикувалася колона крутих автівок, чекаючи на чиновників. Хоча від міськради до лікарні можна доїхати тролейбусом за п’ять хвилин, а пішки дійти за десять. Але ж краще їхати машиною, причому бути єдиним пасажиром. До того ж не треба платити з власної кишені. За це заплатять чернівчани.

А мені пригадалася зустріч із мером канадського міста Торонто, з яким познайомилася під час перебування там. Мої онуки і його діти ходили до одного басейну. "Хочете, я познайомлю вас із мером Торонто?" – якось запропонувала донька. "А що, це так просто?" – здивувалася я. "Тут все просто, – запевнила моя донька Леся. – Канадські чиновники – це ж вам не українські". Мер найбільшого міста Канади виявився напрочуд простим і відвертим: охоче відповідав на мої запитання, розповідав про свою роботу.

Я була вражена, почувши, що чиновник такого масштабу їздить власною машиною й у нього немає водія.

– Якщо у двірника немає державної машини і власного водія, чому вони повинні бути в мене? – пояснив чоловік, побачивши мій подив. – Я не особлива людина, просто виконую свою роботу, а двірник – свою. Між нами немає різниці. Інколи їжджу на роботу велосипедом, але для цього потрібно виїхати на годину раніше. Всі наші чиновники теж їздять власним транспортом, бо інакше нас не зрозуміють платники податків і вимагатимуть пояснень щодо витрат коштів.

А для чернівецьких чиновників утримують цілий автопарк. Цікаво, що можна збудувати за ці кошти: дитсадок у Ленківцях, школу на Гарячому Урбані, врятувати десятки дітей, хворих на лейкемію? І чи турбує секретаря міськради, що у його двірника немає державної машини і водія?