Ми поцікавилися у чернівчан, чи прикрашатимуть вони вдома ялинку, чи святкуватимуть Новий рік. "У мене є маленька штучна ялиночка, яку прикрашатимуть онук із внучкою. Під неї поставимо для них подарунки на Новий рік, як це робимо на Миколая та Різдво. Гучного святкування не будемо влаштовувати, бо радості мало", – каже Аліна КРУГЛЕЦЬКА.
– У мене з’явилися нові сусіди, у яких є двоє дітей. Вони пережили велике горе – втратили сина. Придбав для малечі подарунки, піду їх вітати. Попри війну, діти повинні відчути новорічну казку, – вважає Віктор СКУПОВ. – Не хотів порушувати нашу сімейну традицію – придбав на базарі ялиночку за 200 гривень. Ялинові гілки причепив у коридорі перед ліфтом, прикрасив іграшками. Мешканцям сподобалося. Святкового настрою немає, але життя триває.
У Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей встановлять новорічну ялинку, влаштують для своїх підопічних свято. "Зараз у нас перебуває 34 дитини. Їх вилучили з неблагополучних сімей, де батьки випивають, є також вивезли з окупованих Донеччини та Херсонщини, – розповіла директорка закладу Жанна ЯНЧУК. – Наші вихованці отримали гіркий життєвий досвід. Хочеться, щоби в них було трохи радості на новорічні свята. Усе буде скромно, по-сімейному".
Людмила ФЕСІК, директорка Чернівецького політехнічного коледжу, переконана, що не треба витрачати гроші на святкування Нового року, краще віддати їх на потреби ЗСУ. Цей заклад допомагає армії з перших днів війни. Недавно передали 23 маскувальні сітки та 16 маскувальних костюмів в різні бригади своїм випускникам, які воюють.
– Зараз не той час, щоби влаштовувати гучні святкування. Люди забувають, що війна триває, щодня гинуть наші хлопці. Тому кожен повинен зробити все можливе для Збройних сил України та перемоги. Можна переказати гроші, придбати щось необхідне, а можна прийти і допомогти нам плести маскувальні сітки, – каже пані Людмила.
– У мене син на війні – яке святкування, – не стримує емоцій Ганна ВАСИЛЕНКО. – Сашу мобілізували торік. Зараз перебуває на Запорізькому напрямку. Не маю спокою ні вдень, ні вночі – щохвилини чекаю від нього дзвінка. Це може відчути лише той, у кого хтось воює. Для мене свято буде тоді, коли закінчиться війна і син повернеться додому.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
