«Помолюся за нього». Блог Надії Будної

Навіть незначні добрі вчинки роблять людей щасливими.

На вулиці Ольги Кобилянської сидить літня жінка у хустинці, біля неї – паперовий стаканчик, в якому лежать копійки та кілька купюр. До неї підходить хлопчик-школяр, довго порпається у своєму наплічнику, витягує п’ять гривень і простягає бабусі. "Не треба, дитино, – відмовляється та. – Краще купити собі щось". "Беріть і вибачте, що так мало", – хлопчик кладе гроші в стаканчик і відбігає. Жінка починає плакати. "Гарного сина виховали батьки. Помолюся за нього", – каже.



Біля базарчика жінка років 80-ти продає яблука. "Скільки просите?" – запитує молодий чоловік. "Та скільки дасте, – відказує та. – Десять гривень за кілограм не буде багато? Зібрала у своєму саду. Хочу купити хліб, молоко, може, вистачить на олію". "Візьму всі. Але ви постійте тут, мені треба на хвилинку відійти", – мовить чоловік. Через хвилин 15 повертається, несучи важкий пакет. "Купив вам хліб, булочки, молоко, олію, гречку, цукор", – простягає пакет бабусі. "Я не візьму, бо не маю стільки грошей", – бабуся відмахується. "Не треба грошей, це мій подарунок вам", – говорить чоловік. "То візьміть хоча б яблука" – просить жінка. "Не візьму, а куплю", – чоловік простягає сто гривень.

Продавчині кількох магазинчиків піклуються про бездомних собак. Вони зробили для них будки з картонних коробок, годують. Коли тварини хворіють, викликають ветеринара і купують ліки за власні кошти. Щоправда, деяким покупцям це не подобається. Вони сваряться, погрожують викликати поліцію. "Ці собаки не винні, що опинилися на вулиці. Їх викинули господарі. То що тепер, нехай помирають з голоду? – обурюється Тетяна. – Вони такі добрі, відповідають любов’ю на любов. Приходжу вранці на роботу, а вони вже біжать назустріч. Коли один собачка помер, я довго не могла заспокоїтися. Буду й надалі допомагати їм, бо шкода".

Група "Активний Гравітон" об’єднала милосердних людей. Тут часто з’являються повідомлення, що пропали домашні улюбленці – кішка чи собака. І всі одразу беруться до пошуків. Майже всіх тварин вдається знайти. Повідомляють про знайдені дитячі іграшки, ключі, гаманці, документи, банківські картки.

Недавно на сторінці групи з’явилося таке повідомлення: "Моя знайома загубила жіночий годинничок. Коли вийшла з поліклініки, він був ще на руці. Може, хтось знайшов цей годинник, велике прохання повернути власниці. Вона переселенка, і ця річ їй дуже дорога як пам'ять. Годинник маленький, кругленький, на коричневому ремінці". А через деякий час прочитала, що годинник таки знайшли й повернули щасливій власниці.
Кожен із нас може робити добрі справи. Головне - бути чуйними й небайдужими…