«Як можна смітити в місті, яке любиш». Блог Надії Будної

Коли буваю в інших містах, мимоволі порівнюю їх із Чернівцями.

Недавно побувала в Тернополі. Під час Другої світової війни це місто було майже повністю зруйноване, тож довелося його відбудовувати заново. На відміну від Чернівців, вулиці тут широкі, гарно відремонтовані дороги. Вразила неймовірна чистота – не побачила жодного кинутого на асфальт папірця чи недопалків на зупинках громадського транспорту, як це трапляється у нас. На запитання, як їм вдалося цього досягти, мій племінник, який живе тут із сім’єю, відповів: "Як можна смітити в місті, яке любиш. А ми всі дуже любимо наш файний Тернопіль, дбаємо про його чистоту". Можливо, чернівчани не дуже люблять своє місто?



А ще через кожних десяток метрів тут стоять сучасні, дуже чисті урни для сміття. У всіх закладені мішки – спеціально заглядала. У нас чомусь така практика не заведена. Приміром, встановили красиві урни у сквері біля Резиденції. Оскільки мішків там немає, то вони вже забруднилися, мають неприємний запах. Довелося спостерігати, як двірник руками витягував звідти сміття. Або взяти Алею Небайдужості на Гравітоні. За короткий час ковані урни з ажурними візерунками втратили свій гарний вигляд.

Є в Тернополі пішохідна вулиця Валова, яка чимось нагадує нашу вулицю Кобилянської. Тут збереглися будівлі, яким понад сто років. Недавно вулицю відремонтували, виклали бруківкою, відреставрували фасади. Багато кав’ярень та крамничок. Це улюблене місце тернопільських художників, які виставляють на продаж картини. А наші туляться біля кінотеатру "Чернівці".

Місто буквально потопає в зелені та квітах, багато фонтанів. Дуже сподобався гідропарк "Тобільче", який відкрили у 1985 році. Оригінальний ландшафтний дизайн з потічками, озерцями, острівцями, невеликими водоспадами, водяними млинами, кам’яними скульптурами.

Ще одна гордість тернополян – великий став у центрі міста, який займає площу майже 300 гектарів. Там можна прогулятися на катері або вітрильнику. Недавно відкрили нову набережну зі спеціальним покриттям, створили скейт-парк, проклали велосипедні доріжки.

Сумно було порівнювати з нашими парками, які за останні десятиліття майже не змінилися. Особливо гнітюче враження справляє центральний парк зі старими зрізаними деревами, розбитими пішохідними доріжками. Є у нас річка Прут, де вже багато років збиралися обладнати відпочинкову зону з пляжами, набережною, кав’ярнями. Скільки планів уже розглядали, але всі вони, на жаль, залишилися лише на папері…