На зупинці громадського транспорту люди обговорюють одну з найболючіших тем – плату за комунальні послуги.
– Чула, що цього року підвищать ціни на воду та електроенергію. І так ледве могла платити за комунальні послуги. Тепер навіть не знаю, що робити, – бідкається літня жінка в зношеному чорному пальтечку. – Кажуть, що за борги можуть навіть забрати квартиру. Страшно стало жити.
– Не може такого бути, – заперечує чоловік років 60-ти. – Бо тоді їм доведеться забирати чи не половину квартир у Чернівцях і виганяти людей на вулицю. Гадаю, до цього не дійде. Бо не мають люди чим платити за комунальні послуги, які постійно підвищують. А ті, що мають гроші, не хочуть платити.
– Та вони взагалі не думають про людей, – обурюється жінка. – Я 50 років пропрацювала на заводі, а мені дали 2700 гривень пенсії. Це вже після підвищення стільки отримую. Раніше було ще менше. Кожну копійку рахую, купую ношений одяг на барахолці. Чоловік помер, у сина своя сім’я, троє дітей. То інколи ще й внукам щось вділяю зі своєї пенсії.
– А вам хоча би дали субсидію? – співчутливо запитує молода жінка.
– Та трохи дали, – махає бабуся рукою. – Але так гірко на душі. Почуваюся жебрачкою з простягнутою рукою. Прожила на світі 83 роки, ніколи нічого не просила. А на старості змусили. Взяли наші гроші, а тепер виступають благодійниками. Ще й маємо їм дякувати за це.
– Ми з чоловіком навіть не зверталися по субсидію. Орендуємо однокімнатну квартиру в місті, то не дадуть, – розповідає молода жінка. – Платимо і господареві, і за комунальні послуги. Я у декретній відпустці, чоловікової зарплати не вистачає. Доведеться повертатися в село, а там роботи немає. Напевно, чоловік поїде на заробітки в Польщу.
– Вони нам замилюють очі тією субсидією, аби ми не бачили, що робиться в країні. Дали людині субсидію – і вона тішиться, як дитина іграшкою. А вони продовжують красти, будувати палаци, купувати дорогі автівки, – бурхливо реагує чоловік у синій куртці. – Подивіться на декларації депутатів і чиновників. Там немає майже жодної бідної людини, навіть на місцевому рівні. А про тих, що "нагорі", я вже навіть не кажу. І це вони лише частину свого багатства відкрили. А прості люди переймаються, як би заплатити за воду, газ, електроенергію, опалення. Дорожчають всі продукти, то скоро не буде за що купити їсти.
– Так, я читала в газеті, що подорожчають і хліб, і молоко. А це основні продукти для пенсіонерів. Що тоді їсти? Ми для них – піддослідні кролики. Роблять із нами, що хочуть, – зітхає літня пані у білій шапочці. – А поскаржитися немає кому, бо всі, хто при владі, пов’язані між собою. Та найгірше, що не видно просвіту…
