«Аж бридко їхати». Блог Надії Будної

Днями їхала із Соборної площі на Гравітон маршруткою 9А. Видно, що вона стара, перероблена. У салоні неприємний запах, надзвичайно брудно, сидіння протерті до дір, вікна давно не миті. Двигун спереду прикритий якоюсь ганчіркою, коробка з-під взуття, куди водій складав гроші, у чорних плямах, під кріслами валяються порожні пляшки від води.

– Аж бридко їхати у такій маршрутці, але треба якось добратися додому, – обурювалася жінка, яка сиділа біля мене. – Я була в багатьох обласних центрах – Львові, Тернополі, Хмельницькому, Івано-Франківську, але такого зношеного, брудного громадського транспорту, як у Чернівцях, ніде не бачила. Там повністю оновили і маршрутки, і тролейбуси. У Львові вже навіть "богданів" не побачиш. А в нас вони як їздили 30 років тому, так і досі їздять. Хотів Каспрук придбати нові тролейбуси і автобуси, але той Продан зі своїми депутатами не дали йому цього зробити. А цей мер теж не кивається. Вони їздять на своїх джипах, а ми мучимося. Коли повернуся додому, то треба буде зняти весь одяг із себе і попрати, бо просмердівся у цій маршрутці.

– Не торкайся ні до чого ручками, бо тут дуже брудно – наказує мама дитині, що сидять спереду нас. – Чому ніхто не перевіряє, в якому вигляді міські автобуси виїжджають на маршрути? Це просто жахливо! Нас навіть за людей не вважають.

Не краще виглядають деякі старі тролейбуси другого маршруту, які їздять на Гравітон. Їх уже давно треба було здати на брухт, натомість вони досі возять пасажирів. Усе проржавіло, низ салону оббитий фанерою, зверху звисає павутиння, крізь брудні вікна нічого не видно.
– Цьому тролейбусу, напевно, стільки ж років, як мені, а може, ще й більше. А мені вже 78 виповнилося. Тому обох треба списати, – намагається жартувати літній чоловік.

– Цей тролейбус ще вас переживе, а може, й мене, – відгукується жінка років 50-ти. – Якщо не куплять нових, то він буде їздити, поки взагалі не розсиплеться. Ми мовчимо, а чиновники не переймаються нашими проблемами. Треба аби мер з депутатами їхали, як ми, таким тролейбусом на роботу, можливо, тоді щось би подумали.

– Ага, розмріялися. Не будуть вони їздити тролейбусами і автобусами, як прості люди, бо вони там – нагорі, а ми – внизу, – показує пальцем літній чоловік. – Цим тролейбусом я їздив, коли ще працював на гумовзуттєвому заводі. Вже давно на пенсії, а досі ним їжджу. Міняються і мери, і депутати, а для нас нічого не міняється.

– Та чого ви розкричалися. Добре, що таким тролейбусом нас везуть, ще й безкоштовно, – каже літня жінка.

– Донька моєї сусідки працює в Німеччині, приїхала у відпустку. То вона брала таксі, коли кудись їхала по місту. Казала, що не може навіть зайти у наш тролейбус чи маршрутку, бо вже відвикла від такого, – долучається до розмови пані у квітчастій сукні. – В мене немає грошей на таксі, то мушу їхати тим, що є…