«Наші пацани» - в тренді антикорупції, і як треба «всюди приятелів мати». Блог Мостіпаки

Літо виявилося напрочуд неспокійним у Чернівцях. Заряджені вірусом буйності та мікробом неадекватності ще восени 2010 року, місцеві політичні еліти не реагують ні на зміни пір року, ні на погоду. Видно ця біда надовго – до останнього мера, останнього депутата, останнього сюжету в телевізорі, останнього поста у соцмережі та останнього бронзованого шурупа у кришку гламурного, "під червоне дерево" гробівця. Інфіковані не зможуть зупинитися, бо лік від цієї зарази лише один – "довбня між роги". А її то в цій країні якраз і нема.

***

Тотальна боротьба з корупцією, що стала в Україні нині наймоднішим трендом, під який навіть скупердяга МВФ готовий відкрити гаманець, нарешті докотилася й до Чернівців. Антикорупційна ініціатива ЄС в Україні має наміри реалізувати тут пілотний проект протидії корупції і на оглядини прибула до нашого, європеїзованого ще Францом Йосифом, міста.

Щоправда, личка борців із корупцією дві приїжджі панянки побачили ще ті. Якби десь здибав їх неподалік Єврокомісії у Брюсселі, то подумав би, що то біженці із Боснії, в якій війна закінчилася ще років 20 тому (а вони все ще біженці). Так от, судячи із зустрічі панянок з місцевими депутатами, боротьбу з корупцією у Чернівцях очолять Чинуш, Михайлішин і Бешлей (Білик підключиться на завершальному етапі, коли вуйко Міша остаточно втрясе всі діла в прокуратурі).



Якщо для Валерія Миколайовича і Віталія Михайловича боротьба з корупцією – це давнє покликання і хобі, то для Володимира Васильовича – тяжка і виснажлива робота, справа честі всього вчорашнього, нинішнього і завтрашнього життя.

Так що тремти, корупціє! І будь спокійна – боротися з тобою будуть довго, ретельно і головне дуже галасливо і не безкоштовно. На те вона і боротьба, щоби приносила дивіденди.

Абсурд? А заповнення німецько-єврейсько-українсько-румунського міста "совками" - не історичний абсурд, який став реальністю? То чому найчесніший платник податків сільраді села Іванківці Чинуш, комерційний директор "Раю Фірташа" Михайлішин і "борець із усім за наймом" Бешлей не можуть стати в авангарді боротьби з корупцією? Ще й як можуть. Особливо після того, як організували і провели акцію з провалу кредитування Євробанком реконструкції і розвитку закупівлі нових тролейбусів для міста і добивалися у його представників "зізнатися", кому і скільки вони дають "відкатів".

Про "відкати" у боротьбі з корупцією панянок із ЄС вони ще запитають. Мило так, заглядаючи їм в очі, ніби натякаючи: "Дєвочкі, а де тут наше було?".

***

Всюдисущо-викривальний пропаганд-холдінг геніального "рєшали" Василя Сафроновіча днями розродився "викриттям". Тепер не про Каспрука. Провідна звізда холдінга Славко-буркотун (дикція у чоловіка така – "аби ближче до простого люду"), чи то через літню кризу жанру, чи то через заздрощі, властиві такій породі, випитав у колишнього регіонала, а нині простого бізнесмена Василя Дутчака, що радник мера Карімова колись, коли він балотувався до міської ради від Партії регіонів, допомагала йому "у деяких моментах, у виступах, у зустрічах з питання проведення виборчої кампанії".



"Викриття", звичайно ж, радісно підхопили менші звізди у великому сузір’ї "звіздунів Сафроновіча" Льошка і Захарко, потираючи спітнілі від радості долоні.
Так от. Змушений вас, звіздуни, не розчарувати. Допомагала не лише Дутчаку, а багатьом. І не лише регіоналам. Допомагала, аби не ляпнули дурню, аби виглядали політиками, а не "прости Господи, царице небесна", аби не порушили той рівень пристойності, після якого політик стає Бешлеєм, аби місто не перетворилося в "багдадський базар", де ключова особа – "багдадський злодій".

І уявіть собі, товариші звіздуни і звіздунчики, що допомагала всім абсолютно безплатно. Тобто даром. Больна, видно! На відміну від її наскрізь продажного, безмежно цинічного і абсолютно підлого чоловіка.

І поки допомагала, то навіть Партія регіонів у Чернівцях виглядала пристойно і люди у ній були якісь "рукопотиснуті". Та коли в усі партії в місті свою руку із затиснутою в ній консервною баночкою з обслиненими недопалками засунув великий комбінатор Михайло Миколайович (нічого іншого він просто не вмів робити для "кредиторів"), а в міську Партію регіонів зі столичного політичного бомонду, подіуму і гламуру привезли в опломбованому "Мерседесі" усміхненого з айфоном Віталія Михайловича, то і партії (і не лише регіонів) якось швидко скінчилися. А ПР ще й спочила у пеклі історичного процесу. Просто не вгадала "процес", а тому її рештки та "сочуствующі" зібралася у загашнику "Рідне місто", аби хоч якось рятуватися. Так що отак.



До речі, Ірина Ігорівна допомагають лише тим, кого вважають людьми. І взагалі, всі людиноподібні у неї діляться на три категорії: "Люди", "Гімно" (ці ще не безнадійні) і "Не люди і не гімно" ( з цими вже "фсьо"). Щоправда, того списку я не бачив, але неодноразово чув, що він існує.

А ви, Сафроновіч? Може маєте копію? Ви ж всесильні, всевидящі, всечуючі. То не соромтеся оприлюднити. Бо за що ж тоді холдінг бакси жере? Чи у списках щось не те? Не та категорія? От біда...

***

Подобаються мені нинішні молоді "восходящі" політичні звьозди Чернівців. Особливо, коли роти відкривають. Єлей із їхніх вуст, оригінальні ідеї і не менш оригінальні шляхи їх втілення зігрівають мою безнадійно зіпсуту душу, як перші промені весняного сонця зас…ний гусаками моріжок на сільській толоці.. І після цього я вірю – перспектива є! Європа з нами! Путін тремти! (Міг, до речі, дурень, війну й не починати, самі все зроблять).

От моя любима депутатка міськради нинішнього скликання (у минулому була Гаєвська) Алінка Олевич на минулій позачерговій сесії вимагала заборонити прес-службі писати про рішення мера Каспрука. На моїй пам’яті востаннє таке було в середині ХІХ століття, коли цар Микола І, віддаючи Тараса Григоровича в солдати, заборонив йому писати і малювати. І що з того вийшло? Шевченко і писав, і малював, і генієм став, а того царя вже ніхто й не пам’ятає.



Але от уявімо, що Алінка таки добилася свого і Кравціву заборонили писати, а Кияшку фотографувати. І що? Підуть шанці копати? Ага. А де лопати з моторчиками? Хіба в тунель Ковалюка – піар-менеджерами до проект-менеджера. І як це позбавити Кравціва писати про мера Каспрука (з необхідності) і творчість "Очеретяного кота" (для задоволення)? Та він тоді такого понаписує про депутатів і пошле їх усіх.. в Кобаки, до мольфарів. А Кияшко зафотографує, наприклад, безробітних депутаток на дорогих машинах, записаних на "дядю". І воно вам треба? Ой, як необачно. Ой.

Або ось, наприклад, інший молодий, підростаючий політик-"зять".

На тій же сесії Андрійко Брязкало хотів заборонити продавати хенд-мейд, поки міськрада не розробить положення про місця продажу того хенд-мейду.

Щоправда, депутати не підтримали – видно вдома всі вишивають хрестиком, плетуть шпицями, малюють ікони і роблять штучні квіти, маючи надію десь то комусь впарити і підзаробити. А якби пройшло? То як би було?

Ото сиджу я вдома, варю у великому баняку мило, добавляю до нього файні корінці, польські розливні парфуми, пелюстки троянд і трохи шкірок апельсину. Ліплю зверху чічку, ріжу на шматки і потім не маю де продати по 30 гривень за штуку?

Так це ж наруга над бізнесом, Андрійку. Тай тобі ґешефту – нуль. Не профільний бізнес. От якби протягти через раду, що оселедці з вареними бараболями можна продавати лише в ресторані "Стара хата", а копчене сало в нарізку – лише у ресторані "Чернівці". Оце лобізм! То була би бомба.

Тож, думаю, краще у цьому напрямку працювати – татко поможуть, депутати пом’якнуть і ринок оселедців, бараболь і сала – навіки біля ваших ніг. Ну його той хенд-мейд і то "ручне мило". Ні випити його, ні з’їсти на файному весіллі ніхто не захоче.

***

Та що це я все про "підростків". Нехай іще ростуть. Тут справжні парламентські вовки (чи вовчиці) від нашого буковинського краю демонструють дива політичної еквілібристики. Оце так віражі. Чиста тобі Буковина. Класік. Як же інакше. То нині австрійська влада, а завтра румунська, а післязавтра радянська, а тут українська ліва, а то права, то червона, то зелена, то біла. А жити ж то файно треба при всіх. Бо вже як почали, то не їхати ж в оті задрипані Чернівці, хай навіть із австрійськими фасадами. От і мусиш крутися, як можеш, як хочеш і як треба.



Отак і Оксана Петрівна Продан із правлячої пропрезидентсько-проєвропейської коаліції. Як тільки Добкіна "за шкірку" брати, то відсутня. Як тільки ще когось із "побратимів по цеху" тягти до криміналу, то знову нема, або не голосувала. Як якась урядово-МВФівська не дуже популярна у масах, але необхідна, аби ті маси через 20 років не "віздихали" остаточно, програма, то знову десь нема. Отак. І там нема, і тут не була. І з усіма добра. Бо то таки Буковина. Край, де вміють вижити. До речі, не буковинський, а подільський класик (на мою думку, незаслужено забутий) цю рису багатьох представників нашого етносу давно підмітив – ще років 150 тому. Так що краще за нього я все одно не скажу.

Прийшла в церкву стара баба,
Свічок накупила;
Де була яка ікона,
Всюди поліпила.
Іще пара остається,
Де їх приліпити?..
"Ага! – каже.– Пошукаю
Святого Микити!"
Найшла баба і Микиту –
Святий чорта ціпить!..
Баба їдну йому ставить,
Другу чорту ліпить…
Видять люди й розважають,
Щоби не ліпила;
"Що ти, бабо,– кажуть,– робиш?
Та ж то вража сила?.."
Але баба обернулась:
"Не судіте, люди!
Ніхто того не відає,
Де по смерті буде…
Чи у небі, чи у пеклі
Скажуть вікувати;
Треба всюди, добрі люди,
Приятелів мати".

Олександр МОСТІПАКА

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram