Цього дня українці в усьому світі вже у двадцять третє написали радіодиктант національної єдності. Щороку ця подія об’єднує школярів і чиновників, політиків і військових, філологів і фізиків, митців і міністрів. Як сказав радіоведучий Роман Коляда, коментуючи свою участь у такому гарному флешмобі, оцей диктант – наче олімпійські ігри з української мови. І справді, це азартно, корисно, патріотично… Навіть якщо й не переможеш, написавши диктант без жодної помилки, то отримаєш задоволення і пишатимешся тим, що долучився.
Перевірка на грамотність у форматі диктанту в День української писемності та мови – це не тільки спосіб перевірити власні знання, а насамперед ще одна нагода закцентувати увагу на особливому значенні мови в житті суспільства. Надто – українського…Надто – зараз. Доволі символічно, що за кілька днів до цього свята саме вчитель української мови та літератури Артур Пройдаков увійшов до десятки найкращих учителів світу за версією Global Teacher Prize. І особливо приємно й знаково, що родом він із Луганщини.
Важливо чути й бачити, як колишні іншомовні переходять на українську, як свідомо обирають рідне на противагу чужому. Але є й таке, що гнітить, наприклад, новини про те, що в столиці таксист відмовився обслуговувати державною мовою й грубо відреагував на зауваження…Або, наприклад, відео в соцмережах, героями яких стають ті самі "якарізничники", які й досі не усвідомлюють, що війна триває зокрема й через відсутність у них чіткого розуміння, що різниця таки є, і вона колосальна!
Знову ви про свою мову, скажуть… І я відповім: так, знову, бо вона наша, і її треба знати, вчити, нею треба спілкуватися всюди. Говоритимемо про мову багато, аж доки усвідомлення про її важливість не стане нормою, доки "мовного питання" не поставатиме, доки нікому не треба буде доводити, що, коли вмирає мова, нація розчиняється…
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
