Страшенно перепрошую наших читачів, але ще раз змушений цитувати великого фюрера і райхсканцлера Третього райху Адольфа Гітлера. Коли він після незаперечних соціально-економічних досягнень у 30-х роках геть пустився берега і пішов розбоєм Європою, то повчав своїх зарізяк-есесманів, що, мовляв, звільняє їх від такої химери, як совість, тобто сумління. Так ось, якби йому довелося працювати із політичним класом сучасної України, то такого клопоту він собі би не завдавав, наші давно вже позбавлені цієї химери. Йдеться про фантастичні, як на пересічний достаток "маленького українця", матеріальні блага й грошові утримання, встановлені самим собі верхнім ешелоном політичної влади в Україні. За бажання ще якось можна пояснити "капіталістичні" зарплати міністрів і керівників обласного рівня ці хоча би за щось відповідають, та й керівне життя у них зазвичай нетривале, але депутати Верховної Ради?! Що ж це виходить? Проспав чотири роки у фотелі під скляним куполом і решту життя маєш справжній, обіцяний Марксом і Хрущовим комунізм. Щоправда, вже "євро": європомешкання, європослуги, євротовари, грошове єврозабезпечення і навіть європохорон, коли нарешті доведеться стати перед Вищим Судом. Ми розуміємо, що рахувати чужі гроші – це одна з найгірших совкових рис, але в цьому разі гроші таки наші, бо бюджетні, зібрані до купки через податки та різні збори. А населення, або "народ", як у передвиборчий період кажуть політики, усе ж бо бачить. І відповідно голосує. Цією безсовісною несправедливістю щодо життєвого рівня влади і народу можна пояснити певний успіх на виборах блоку Ю. Тимошенко, який ішов по суті під соціалістичними гаслами. Тоді як традиційні ліві (СПУ, КПУ, ПСПУ) не змогли переконати виборців у серйозності своїх гасел.
Тому й так важко відбувається процес формування т. зв. демократичної (помаранчевої) коаліції: "новий соціалізм" БЮТу важко поєднується із традиційним соціалізмом СПУ, а ще важче з буржуазним лібералізмом "Нашої України". (Ми свідомо виносимо за дужки кадрове питання, точніше вакансію прем’єр-міністр, звісна річ, що наразі це значно важливіше за різні ідеологічні орієнтації, але зробимо вигляд, що віримо у щирість декларованої відданості обраній ідеології потенційних учасників тієї чи іншої коаліції.)
Якщо ж попри безкінечні переговори про утворення демкоаліції у складі БЮТ, "НУ", СПУ, зрештою таки утвориться "універсальна" (за визначенням В. Януковича) коаліція на основі "Нашої України" і Партії регіонів, то нова влада буде діяти в інтересах великого і дуже великого бізнесу. А оскільки досвід, скажімо, Франції, Венесуели, Болівії нічого наших патологічно жадібних капіталістів не вчить, то можна прогнозувати, що невдовзі ліва ідея оволодіє масами.
А маси, як засвідчили недавні вибори, хочуть не так російської мови, федералізму й ЄЕПу, як справедливості, правди і за можливості щирості влади. Але це, як ми з’ясували вище, химери.
Деякі оглядачі, так само обурені встановленням комунізму в окремо взятій Верховній Раді (президентське вето на закон про забезпечення відставних нардепів народні обранці подолали трьомастами вісьмома голосами), зазначили, що таким чином Україна рухається не до Європи, а до Азії, Африки, Латинської Америки, тобто т. зв. "третього світу". Можливо. Але в тій же Африці є така країна, як Єгипет, влада якої давно й небезуспішно бореться з корупцією, а президент Хосні Мубарак, перебуваючи на посаді вже 25 років, мешкає у своєму власному будинку, який він збудував за власні кошти ще тоді, коли був генерал-лейтенантом ВПС Єгипту.
