Завтра освітяни Буковини відзначатимуть своє професійне свято – День учителя. На жаль, за галасливим обговоренням подій у 27-й школі всі чомусь забули про те хороше, що роблять і зробили для наших дітей вчителі. Забули про те, як вчили вони учнів читати і писати, отримуючи за це замість зарплати принизливий ящик горілки чи мішок цукру. І сьогодні вони працюють за дуже й дуже невеликі гроші, а часто стають мамою і татом школярам, батьки яких на заробітках. Напередодні свята кореспондент "МБ" завітав до найстарішої школи Буковини – Кіцманської середньої школи.
Сімнадцятий рік її беззмінний директор – Борис Булега. Й усі роки цей навчальний заклад у рейтингу шкіл району посідає перші місця.
– У нашій школі свого часу навчалися православний архієпископ і перший митрополит Буковини і Далмації Євген Гакман, поет і композитор Сидір Воробкевич, письменник Михайло Івасюк, композитор і поет Володимир Івасюк, артистка Оксана
Савчук та чимало інших відомих талановитих людей, – розповідає Борис Миколайович. – Пишаємося також тим, що наша школа – перша на Буковині.
Школи на Буковині з’явилися лише після приєднання до Австрії 1774 року, яка почала дбати про розвиток освіти в Буковинському краї. Першою серед них була Кіцманська початкова школа, яку урочисто відкрили 1 березня 1780 року.
Спочатку Кіцманська школа була однокласною, її відвідувало лише десять учнів. Це була звичайна дерев’яна хата, покрита очеретом, із земляною долівкою.
Чи відрізняється ця школа від інших? Кореспондент "МБ" уважно обійшов усі чотири
поверхи охайного і доглянутого корпусу школи і може з упевненістю сказати: багато чого, що є тут, навряд чи побачиш у будь-якій іншій школі. Наприклад, чи багато ви бачили шкіл, де вздовж коридору (така собі "Алея слави") – фотографії практично усіх випускників школи. А поверхом нижче – фото усіх педагогів і директорів, які працювали тут ще з 40-х років.
– Ми шукали віньєтки випускників по всьому Кіцманю, – розповів директор. – Деякі кіцманчани дарували їх, а для декого то була така дорога пам’ять, що ми перефотографовували світлини.
Натрапив кореспондент "МБ" у школі навіть на шкільну... кузню. Нічого незвичайного в її існуванні педагоги не бачать – дітям повинно бути у школі насамперед цікаво.
Пам’ятають у школі про свого славного випускника Володимира Івасюка. Минулого року встановили бюст композитора і поета, оформили біля нього куточок із фотографіями та документами про роки навчання талановитого хлопця.
– На відкриття приїжджала сестра Володимира Івасюка, – каже Борис Миколайович. – До речі, двоюрідна сестра Володимира Івасюка працює у нашій школі вчителем англійської мови.
У кабінеті директора – фото Гешка з автографом– Дуже багато часу забирає у мне як директора господарська робота, – розповідає Борис Булега. – Якби наше керівництво більше звертало уваги на освіту, культуру, медицину… Не маю морального права сказати, що школа не фінансується. У нас потужний комп’ютерний клас. Гроші виділяють, але їх недостатньо. Кабінети фізики, хімії вже давно не фінансувалися належним чином.
Якщо ми хочемо, щоби освіта була пріоритетною, слід виконувати все, про що йдеться в Законі про освіту, і у першу чергу, слід дбати про матеріальне забезпечення. Ми перейшли на 12-річну форму навчання. Велика увага приділяється учням 5-6-х класів, яким вчитися 12 років. Перейшли на нові підручники. Забезпечення задовільне, але досі немає підручника із зарубіжної літератури для 6-го класу. А вже збігає вересень. Вчителі чинять "подвиги", намагаючись виконати програму без підручника.
– А чи не боїтеся, що із переходом на 12-річне навчання у старших класах школярі просто
почнуть виходити заміж і одружуватися? – цікавлюся.
– Коли ми вперше прочитали проект, такі жарти були. Є такі моменти і у нашій школі. "Чому не даєте дитину до 10-го класу?" – запитуємо батьків. "Вона виходить заміж", – відповідають. Ця дівчинка вже народила. Навіщо залишати дитину без дитинства, без юності і студентських років? Але таке рішення батьків.
Тепер учні будуть закінчувати школу у 18-19 років. Це у перспективі – велика проблема, і якщо учневі не буде цікаво у школі, не знаю, як вона буде вирішуватися. Вважаю, що потрібна профільність. Щоби можна було отримати професію у школі. Ми удосконалюємо навчання, залучаючи шкільного психолога. Навесні він вивчає запити, хто який хоче гурток чи факультатив відвідувати. Наступного року дитина вже має можливість поглиблено займатися тим, що їй до душі.
Найкращих учнів обов’язково відзначаємо. Проводимо шоу "Зоряний час шкільних інтелектуалів". Вручаємо переможцям грамоти, подарунки і обов’язково – фото з учителем, який привів учня до перемоги в олімпіаді. Також – шоколадні медальки кожному.
Учневі, який набрав найбільшу кількість балів, одягаємо на голову вінок і надаємо слово.
Випускник Тарас Магун, який переміг у нас позаминулого року, зараз навчається у Канаді. Ми були дуже щасливими, коли дізналися, що він після закінчення кіцманської школи вступив у Канаді одночасно у три вузи.
Пишаємося нашим славним випускником Іваном Гешком. У моєму директорському кабінеті на найпочеснішому місці – його фотографії із автографами.
Батьки кожного п’ятого учня –
на заробітках
Життя сільського вчителя кардинально відрізняється від життя міського. Прокидається, наприклад, кіцманський вчитель ще затемна – о 6.00. Не виняток і сам директор школи.
– Більшість наших учителів мають приватні городи, ділянки, де вирощують усе необхідне, – каже Борис Миколайович. – Тримають свиней, кролів, курей. І я також. Коли встигаємо? А то вже спеціальні навики і щільний графік роботи. Підйом о шостій годині. Звечора усе готуємо, вранці лише годуємо живність.
Доводиться нашим вчителям бути деяким дітям і за маму, і за тата. Подібна ситуація, напевно, у багатьох школах Буковини. У нас 160 сімей, де батьки учнів за кордоном. Це кожна п’ята дитина! Ці діти покинуті на родичів – літніх дідусів, бабусь, нерідко – на старшого брата чи сестру, а то
й... самі. Позаминулого року ми випустили одинадцятикласника, якого батьки залишили самого у квартирі. Він вступив до університету. Жив сам, готував уроки, батьки надсилали кошти на утримання. Ми тримали це на контролі, бо знали про цю ситуацію.
Наприкінці розмови кореспондент "МБ" попросив Бориса Булегу побажати вчителям Буковини гараздів напередодні Дня вчителя. Цієї осені, на жаль, освітяни почули більше негативу про себе – усі і раптом забули про все хороше на освітянській ниві краю.
– Інцидент, який трапився у 27-й школі, не є візиткою освіти Буковини, – каже Борис Миколайович. – Я авторитетно це заявляю. Це момент, який слід засудити, і його засуджено. Але це не є системою, це хуліганська витівка. Така моя думка.
Хочу побажати усім освітянам області і освітянам 27-ї школи швидше вийти з морального шоку, який спровокувала ця подія. Знаю, що це потужний колектив, і вони все подолають. Про освіту Буковини будуть говорити так, як говорили досі – з позитивного боку. Адже у кожній школі і навчальному закладі є багато доробків, невипадкових людей, які чесно і щиро працюють. Хочу побажати їм здоров’я і успіхів у їхній праці.
Також хочу привітати свою
першу вчительку Олександру Якимівну Міщенко, якій 89 років. Ми, випускники 1965 року, Олександро Якимівно, обов’язково прийдемо до вас у неділю, о 10.00. З найбільшим у Кіцмані букетом квітів...
