"Заспівав би з Ірою Білик – є у ній щось..."
– Що скажете про Чернівці?
– О, Чернівці – це найстильніше місто. Для мене воно навіть Львів затьмарило. Давно уже не відвідував міст, де є порядок – такий собі німецько-буржуазний стиль. Щоразу кайфую, коли приїжджаю сюди. Зазвичай на гастролях не люблю носити модний вишуканий одяг, але сьогодні я одягнув яскраві святкові "шмотки", бо атмосфера міста цьому сприяє. Чи це сонячна погода, чи піклування людей, що живуть у цьому місті, але я отримав масу задоволення і не побоюся вислову – душевний оргазм.
– Розкажіть про тур, з яким ви подорожуєте Україною.
– Я один з небагатьох співаків, який в одному турі дає 25-30 концертів. Кожний артист повинен дякувати своїй публіці, глядачі прийшли подивитися на нього та ще й гроші за це йому дали. Я казав організаторам – потрібно було продати ще один концерт, якщо люди купують білети. Я готовий навіть із містом поділитися. Наприклад, чув, що вашому театру потрібна реставрація. Ось відбувся би там ще один концерт, домовилися би про світло та інші послуги театру і віддали би певні кошти на реставрацію. Іншого разу було б де виступати.
– У вас вже відбулися дуети з Пугачовою та Гурченко. Хто наступний? Не плануєте заспівати з кимось із українських артистів?
– Усе можливо. Швидше я б заспівав із якоюсь молодою зіркою, "недоторканим пуп’янком". Дуже мені із українців подобається Іра Білик. Повірте, особисто її не знаю, і навіть ніколи не бачив. Просто є у ній щось... Дуже цікава особа. Саша Пономарьов – чудовий співак. Українські кліпи – неймовірні. Ви своїм кліпмейкерством розбили російське в пух і пір’я. У нас кліпи – "фуфло", а коштують ого-го. Щоправда, і українські кліпи вже стали дорожчими, однак за стильний і модний продукт особисто я готовий заплатити великі гроші. Навіщо їхати до Праги чи Гельсінкі, якщо можна зняти кліп десь тут?
– А про Сердючку що скажете?
– Великий актор. У дуеті з ним, щоправда, не заспівав би. Він дуже талановитий, але, думаю, досить вже цих застільних пісень. Вони вже ось де (торкається рукою підборіддя). Повернувся би до театру.
"Мій дорослий син живе у Кракові"
– Чи правда, що у вас є син?
– Так. У Кракові у мене є дорослий син. Можу познайомити (сміється). Він надзвичайно гарний. Він кращий за мене. Займається перукарською справою.
– Розкажіть про свою книжку.
– Я написав книжку. У грудні у Москві – презентація. Це не якісь старечі розповіді. Важко пояснити, але моя книжка про спостереження та почуття. Усе змінюється, і вона про ці зміни.
– Чи багато взагалі читаєте? Яка остання книжка вразила?
– Читаю небагато. Не скажу, що дуже зайнятий, як прийнято казати... Хоча зайнятий. Останнє, що вразило – це Зюскінд, якого я прочитав дуже давно. А після прем’єри фільму "Парфумер" у Москві, що мала грандіозний успіх, – вирішив перечитати книжку. Виявляється, вона надзвичайно пророча. А ще дуже жорстока, тому я перечитую її епізодами.
– Ви справді маєте шанувальницю-журналістку, що скрізь вас переслідує та ревнує до інших?
– Так, у мене є така шанувальниця. Але я маю надзвичайно багато жінок-шанувальниць. Це
жінки різного віку та соціального статусу. Є багаті, шалено багаті та звичайні жінки, які мене люблять. Одного разу я їздив Україною і мені страшенно захотілося поїсти, а у машині нічого не було. Я попросив зупинити машину та зайшов до звичайної української хати. Там була проста, змучена життям жінка. Ви би знали, яку вона мені приготувала яєшню на шкварках (я шалено люблю це)! Нагодувала мене і вийшла у кімнату, через деякий час вона повернулася із старою-старою афішею, на якій був я (ще молоденький) та Алла Пугачова. Це було так зворушливо! Навіть не можу передати...