RSS logo rss  |  Вхід: Вхід в Молодий Буковинець
Головна | Війна з Росією | Допомога захисникам | ПРО ЧЕРНІВЦІ | Афіша | Історія успіху | Історія успіху Редакційна політика | Про нас | Підпишись Приєднуйся до читачів Приєднуйся до читачів Приєднуйся до читачів
  Новини: Чернівців | України | Світу | » Політика | » Економіка | » Культура | » Спорт | » Здоров'я | » Кримінал | » Життя | » Фото | » Відео | » Новини читачів |

Конфлікт між частиною колективу та директором міського комунального підприємства "Історико-культурний заповідник "Кладовище на вулиці Зеленій" триває вже декілька років поспіль. А тим часом кладовище заростає бур’янами і руйнується.
Обидві сторони звинувачують одна одну у бажанні заробити на цвинтарі "ліві" гроші та небажанні працювати над його благоустроєм.
Ховати померлих чи зберігати пам’ятники?
Скаржники звинувачують директора у тому, що вона ховає покійників на місцях, де колись вже були могили. Директор Анжела Ніколаєва, у свою чергу, стверджує, що нові поховання здійснюють на вільних місцях, а конфлікт розпочався через несприйняття деякими членами колективу її намагань заборонити на кладовищі заробляння ними "лівих грошей".
Юрій Преступенко, начальник реставраційного відділу: "Я стояв біля витоків заповідника. Зараз наш реставраційний відділ має усього одного реставратора, хоча на початку було три. Як можна підняти пласт історико-архітектурних цінностей за допомогою одного реставратора? Зараз збереження пам’яток на кладовищі є нагальним питанням. Ми паспортизували уже 220 пам’ятників місцевого значення. Є й дві пам’ятки державного значення – могила письменника Юрія Федьковича і могила письменниці Ольги Кобилянської. Саме збереженням цієї спадщини повинен займатися заповідник, а не похованнями. Поховання – це необхідність, але їх треба робити так, щоби не нашкодити пам’яткам. Нашим реставраційним відділом відреставровано і законсервовано понад 300 пам’ятників. Це той внесок, який ми могли зробити. Неодноразово порушувалося питання про розширення реставраційної бази заповідника. Ми опікуємося і єврейським цвинтарем, але через малу кількість працівників забезпечити його належний санітарний стан важко. Директор повинен відповідати за усі ці процеси. Однак саме за цього директора скоротили посаду другого реставратора. Нам після неодноразових звернень відмовили в отриманні комп’ютера. А як можна працювати без комп’ютера?
Директорка займається тільки похованнями. Вони повинні здійснюватися лише як підпоховання до найближчих родичів та як поховання на вільні місця, яких, на мою думку, на кладовищі майже немає.
"Місця продаються,
а це незаконно"
Валентина Стасюк, головний бухгалтер: "За рік тут здійснюють у середньому 250 поховань. За них беруть охоронно-страхову плату – 175 гривень. Тобто, фактично місця продаються. Це незаконно, бо місце під поховання повинно надаватися безкоштовно. Крім того, кладовище з 1975 по 1995 роки було закрите, а після створення заповідника мав бути дозвіл від санепідемстанції про відновлення поховань. Дозволу такого досі немає. На кладовищі продається земля з останками людей. Місце, де була могила, за якою ніхто вже давно не доглядає, розчищається, хрест та огорожа викидаються, і ця ділянка продається як вільна. Хоча є й інші способи заробити гроші для кладовища, директору це нецікаво. Вона не хоче вникати в інші види діяльності. Нещодавно вона доручила мені зробити калькуляцію плати на приблизно 20 послуг. Наприклад, за фотографування на кладовищі чи оренду інструментів тим, хто приходить прибрати могилу. Це просто несерйозно. У нас каси немає. Я що, буду бігати за людьми, які фотографують, щоби вони заплатили? Чи людина буде їхати в місто платити в банку і привозити квитанцію? А вникнути в питання, як заробляють у великих містах на кладовищах, вона не хоче, бо знайшла кращий вихід – продавати землю під поховання. У 99% випадків ховають на місці старого поховання.
Ніколаєва працює тут з 2003 року і сказати, що вона принесла якусь користь для заповідника, важко".
Директор Анжела Ніколаєва має власну думку про причини конфлікту та професійність працівників, які на неї скаржаться: "Стосовно охоронно-страхової плати, то вона була запроваджена ще до мене, попереднім директором. Це плата за пошук та розчищення місця під поховання. Вона запроваджена за прикладом Личаківського кладовища у Львові. У нас у статуті вказано, що кладовище має право займатися підпохованням та похованням. Тобто, вільне місце розшукується, складається акт про те, що воно вільне, і там здійснюється поховання. Вільні місця є за рахунок викорчуваних дерев. Тут же не тільки кладовище, а й парк, тож дерев дуже багато, багато пнів. Під ними й є місця для поховань. Якщо натрапляємо на могилу, я викликаю міліцію, прокуратуру, санепідемслужбу. А людину, яку мали в тому місці ховати, ховають в іншому. Але чомусь випадки, коли натрапляють на кістки, стаються за моєї відсутності. Був випадок, коли я про це дізналася аж через три дні, коли співробітник міліції прийшов брати пояснення. Ніхто мене не повідомив. А працівники складають акти, пишуть, що я не реагую на такі факти.
У всьому винні –
"живі гроші"
Коли я прийшла сюди працювати, висунула вимогу, щоби люди працювали для підприємства, а не заради власної кишені, – продовжує Анжела Ніколаєва. – Запропонувала, якщо є бажання отримувати кошти за якісь послуги, розробити перелік цих послуг, плату за них. Зібрала колектив, пояснила це. Від мене відмахнулися, мовляв, живі гроші важливіші. Зі мною навіть намагалися домовитися, але коли не погодилася працювати за такими правилами, почалися сварки і переслідування. Тільки й встигаю давати пояснення то прокуратурі, то міліції.
Головний бухгалтер пообіцяла начальникові реставраційного відділу, що коли мене знімуть, він стане директором. Він навіть якось відрекомендувався як директор. Ще двоє скаржників – це сімейна пара, яка працювала на єврейському цвинтарі, отримувала плату з-за кордону за прибирання могил. Коли ж я усіх перевела на християнське кладовище, а на єврейському працювали усі по дві години, а не лише весь час вони, ця пара образилася.
Назвати ж реставрацією те, що робить реставраційний відділ, важко. Коли на місяць на реставрацію витрачається сто гривень, а за три роки набігає три тисячі – це не реставрація. Це навіть не консервація, це – малярка. У нас огорожа завалилася, яку реставраційний відділ ніяк не міг відремонтувати. 10 метрів огорожі відремонтували люди за свій кошт. Начальника реставраційного відділу цікавить не реставрація, а пошук та продаж інформації про поховання на єврейському кладовищі. Тому й така реакція, коли я обмежила доступ до архівів. Адже інформація про померлого – конфіденційна.
Преступенко ігнорує мої накази. Мені доводиться відправляти їх йому листом. Вони лежать на пошті, бо тут він їх не підписує, а на пошті відмовляється брати.
Після скандалів, коли землекоп нібито виявляє в могилах, які копає, старі кістки, люди просто відмовляються від наших послуг і копають могили самі.
Щоби кладовище почало нормально виглядати та стало таким, як Личаківське, всім треба покинути сварки, припинити боротьбу за портфелі і працювати".
Конфлікт на кладовищі триває. Зараз у міськраді здійснюють за заявою частини колективу службове розслідування, директорка судиться із кількома скаржниками за поширення стосовно неї неправдивої інформації. Кладовище ж тим часом занепадає. Щоби побачити його історико-архітектурну цінність, тут треба спочатку добряче попрацювати сапою та сокирою. Інакше через бур’яни та чагарі нічого не розгледиш.
Маємо надію, що міська влада, з’ясовуючи все у цьому конфлікті, паралельно візьметься за облаштування цвинтаря. Адже не такі вже й великі кошти на це потрібні. І не гоже, щоби бур’янами заростали могили Юрія Федьковича, Ольги Кобилянської, чернівецьких бургомістрів, організаторів Буковинського віча та інших чернівчан. Адже усі ми смертні.
Редактор: admin
2-11-2006, 14:23
Коментарів 0 Переглядів 2 081

Теги -
• Новини партнерів
купити айфон 15 у Львові, ціни в Україні



Чому про гуманітарні швидкі допомоги з Італії мовчать фігуранти справи?

Швидкі допомоги нібито направили на фронт, але доказів цьому ніхто не хоче надавати
ВІДЕО Переглянути все відео

Живуть весело, дружно й ніколи не сваряться

"Країна Мрій" – це справжня казкова територія з сучасними атракціонами на будь-який смак. Тут є багато цікавого: велика батутна арена, лазертаг, лабіринт, інтерактив, ніндзя-парк, тарзанка та багато іншого. Для наймолодших гостей є спеціальна дитяча зона з атракціонами, адаптованими до їхнього віку.

Alterra School – це територія іншого навчання. Тут поєднуються академічні студії з проєктною діяльністю. Цінностями школи є демократичний підхід, екологічність та практичність. Тьютори школи здійснюють індивідуальний супровід кожної дитини. Допомагають школярам ставити цілі та досягати їх. Сприяють розвитку емоційного інтелекту та формуванню так званих soft skills у дітей.

Втомлюєтеся від нудного перебування в чергах для проходження медичного огляду? Ми маємо для вас відмінну новину! Тепер у Чернівцях доступна нова послуга - медичний огляд, який займе менше 30 хвилин!