"Гуцул Каліпсо" – наразі один з найпопулярніших чернівецьких гуртів. Він вже досить відомий і за межами рідного міста: лише за останні півроку ватага "Гуцул Каліпсо" відкривала основну сцену "Таврійських ігор", тішила шанувальників прогресивної музики на фестивалі "Країна мрій", дала етножару на "Шешорах", а також побувала у прямому ефірі музичного каналу М1 та взяла участь у спеціальній фотосесії журналу "Viva". Нас називають "гуцулка в кліпсах"
– Як вам, хлопці, цьогорічні "Шешори" і фестиваль "Країна мрій"?
Бодя: Враховуючи те, що ми були на "Шешорах" усі чотири роки, – супер!
Рудик: Щоправда, порівнюючи з першим фестивалем, можна сказати, що цьогорічний видався менш інтимним. Було багато людей, на кожному кроці продавалися китайські магнітофони...
Б.: "Країна мрій" – дуже класний фестиваль. Дякуємо Олегові Скрипці за те, що запросив. Там зібралося близьке і далеке зарубіжжя. Це тільки позитивні враження: якісний звук та класне ставлення. За це організаторам великий "Respect"! Бо звук на "Шешорах" з "Країною мрій" не зрівняти. Звукорежисери на "Шешорах" просто зіпсували весь настрій перед виступом. Нам на налаштування апаратури дали усього десять хвилин, бо, бачте, в них за програмою вже мав початися концерт, а ми виступали першими. Це ніби червона картка футболістові.
– До речі, які у вас стосунки з Олегом Скрипкою?
Б.: Мабуть, ми добрі знайомі. При нагоді, приємно спілкуємося. Дуже вдячні йому за те, що не забуває про нас. Останній раз зустрічали його на фуршеті після виступу на "Країні мрій". Відверто кажучи, навіть не поговорили, лише привіталися та запитали, як справи. Він не пив і кудись поспішав...
– А з ким із зірок товаришуєте?
Р. : Важко відповісти. Із вінницькими хлопцями – гуртом "Очеретяний кіт". Ми їх називаємо "чагарниковий пес", а вони нас – "гуцулка в кліпсах".
Б.: А я на "Шешорах" вперше спілкувався з Юрієм Андруховичем. Він відпочивав з учасниками гуртів "Гайдамаки" та "Очеретяний кіт". А я забув своє посвідчення учасника, і мене не хотіли впускати, доки "коти" з "гайдамаками" мене не затягнули туди. Було весело.
– Як відчували себе під час прямого ефіру в передачі "Guten morgen" на М1?
Б.: Жахливо! Аж не хочеться розповідати. Ця їхня ведуча Василиса – справжній енергетичний вампір. І взагалі, ведучі там просто пластмасові: доки йде ефір – усі добрі, веселі та прикольні, а щойно запустять пісню, і їх не показують – вони застигають і зовсім нічого не говорять. Абсолютно не було розкутості та відвертості, тому постійно відчувалася напруга. Ми не отримали жодного задоволення і розчарувалися у цій програмі. А найприкольніше було, коли Рудика попросили показати його очі.
Р. :Так, ми усі були в окулярах після ночі активного відпочинку на "Країні мрій". На програмі мене попросили зняти окуляри, я і зняв... Потім мій тато сказав : "ОГО!"
"Іво Бобул – наш гуру!"
– Розкажіть, як потрапили на "Таврійські ігри"?
Б.: Нас запросили виступати на денній сцені фестивалю. Спочатку організатори хотіли "розвести" нас, але ми сказали, що ніколи не їздимо за власні кошти. Тоді нам пообіцяли все оплатити. Поселили нас на квартирі, де запропонували шість ліжок, і де була вже купа людей. Сказали о котрій годині ми виступаємо, а решта – саменькі. На "Таврійських іграх" ми виграли обидва SMS-голосування, і як приз нам організували фотосесію у журналі "Viva". Виступ був класний – то кайф та безперечно вдалий піар, але ставлення до музикантів – як до рабів шоу-бізнесу.
Р. : А ми – не раби, раби – не ми (сміється).
– Після цього ви прокинулися відомими?
Б.: Ще ні, бо той номер вийде десь у серпні.
Р. : Дуже прикольний задум. А що вийшло – подивимося.
– А як із шанувальниками. Не маєте персонального маніяка?
Р. : Не маємо, бо й самі маніяки (сміється). Часто впізнають. А коли ми їхали на "Шешори", дівчинка на базарі дивилася на нас широко розкритими здивованими очима...
Б.: Тільки по губах тієї дівчинки можна було прочитати : "Гуцул Каліпсо"!!! А ще одна дівчина, вже на "Шешорах", просилася до мене переночувати. Вона вже давно до нас підходить на різних концертах, постійно щось питає, каже, що якась київська журналістка. Але, мабуть, вона не мого смаку.
– У вас з’являються зараз нові пісні?
Б.: Так. "Кукурузник" – про важке життя таксистів, та "Діти прокурора" – про важке життя "золотої молоді".
Р. : Дуже важке життя "золотої молоді".
– Ширяться чутки, що ви зібралися знімати кліп. Є вже якісь конкретні ідеї?
Б.: Вже як мінімум тричі збиралися знімати, та постійно виникають якісь проблеми. На пісню "Рекет-гангстера" почали знімати відео, але у людини, яка цим займається, мало вільного часу, тому робота загальмувалася. Майже був готовий анімаційний кліп, але його якість зовсім не відповідала грошам, які за нього хотіли. Дві тисячі доларів за половину не вельми якісного матеріалу – надто дорого. Хочеться, якщо вже пускати в ефір кліп, то якісний, щоби за нього не було соромно.
– З ким хотіли би заспівати дуетом?
Б.: Іво Бобул – наш гуру! Він і Микола Мозговий – це наші боги та взірці, на які ми рівняємося. Якби вони співали дуетом, ми би під них "косили". То навіть було б крутіше за "Smash" (Рудик). А якщо серйозно, то ми б чудово виглядали у дуеті (довга пауза) з Віктором Януковичем, голосистий такий мужик.
А з Поплавським на сцені виглядали би просто природно – у нас із ним один рівень...
