Уперше за часів незалежності буковинська велогонщиця представлятиме Україну на юніорському Чемпіонаті Європи з велоспорту на шосе (17-22 липня, Болгарія). Йдеться про 17-річну чернівчанку Марину Іванюк, яка забронювала собі місце в збірній після бронзового фінішу в індивідуальній гонці на 15 км на Чемпіонаті України в Донецьку. Цю дистанцію наша землячка подолала за 23.51,852. Вперед вона пропустила лише двох майстрів спорту з Донецька – Валерію Кононенко – 21.55,212 – та Олену Павлюхіну – 23.51,096.
У рідних Чернівцях Марина тренувалася в групі "колосівського" тренера Тараса Думенка, а в столичному інтернаті удосконалює майстерність під керівництвом наставника юніорської збірної України Володимира Бачинського.
– Завжди мріяла представляти Україну на офіційних міжнародних змаганнях, – зізналася Марина в інтерв’ю "МБ". – Добитися такого права було справою непростою. Суперниці сильні, конкуренція висока. Але Бог допоміг "зачепитися" за місце на п’єдесталі і в збірній.
– Як відомо, ви далеко не з "крутої" сім’ї?
– Це правда. Вже п’ять років, як немає тата. Тепер у нас не те життя, що було раніше. Коли тато був живий, нам було трохи легше… Щодо "крутих" сімей, то з них до великого спорту потрапляє дуже мало людей. А ось для дітей з "не крутих" родин, навпаки, спорт – чудовий шанс "вибитися в люди", як, приміром, це зробив Іван Гешко.
– Хто ваші найзатятіші вболівальники?
– На першому місці, безумовно, мама Зоя. У неї в житті одна надія на мене, хто ще їй допоможе, як не я… Маю ще старших сестру Світлану, яка вийшла заміж і живе тепер окремо від нас, і брата Діму. Він поки що живе з мамою. Точніше, Діма – в одній кімнаті, а в іншій – ми з мамою, коли я приїжджаю. Щоправда, вдома вдається "погостювати" недовго. Навіть зараз, коли приїхали з юніорською збірною на збір до Чернівців, вдома буваю мало часу – тренування, від’їзди на змагання.
– Як триває підготовка до Євро?
– Поки що все йде за планом. Для мене це буде свого роду "обкаткою" на такому рівні. Попереду в мене – ще рік в юніорській номінації. Якщо вдасться пробитися до команди для поїздки на Чемпіонат Європи і наступного року, гадаю, можна буде претендувати на високі позиції. А взагалі я, як, мабуть, і кожен спортсмен, мрію про Олімпійські ігри. Тим більше, що це ще й шанс отримати квартиру…