Такий щур важив майже тонну і харчувався переважно рослинною їжею. Він був настільки великим, що більшу частину свого життя проводив, наполовину занурившись у воду, як гіпопотам, щоби знизити тиск власної ваги.
Гризуна знайшли вчені Андрес Ріндеркнехт і Ернест Бланко. Йому дали прізвисько Могутня Миша і вирішили, що він був схожий на капібару і пакарану – набагато дрібніших тварин, що й досі мешкають в Південній Америці.
За оцінками вчених, щур досягав трьох метрів в довжину і півтора – у висоту. У нього були величезні передні зуби завдовжки понад 30 см, причому 10 см стирчали назовні.
Передні зуби збентежили вчених , тому що вони виявилися набагато міцнішими, ніж необхідно тварині, яка харчується тільки м’якою рослинністю. Доктор Е.Бланко припустив, що стародавні щури могли використовувати їх, щоби валити дерева, боротися з хижаками або битися з суперниками.
