Межа покарання дітей в кожній сім’ї сприймається по-різному. Для одних батьків достатньо суворого погляду і заборони перегляду мультиків, інші застосовують лайку, а комусь вагомим аргументом у вихованні може бути лише ремінь. Мовляв, "мене батько завжди бив, і я в люди вийшов. Так чинитиму і зі своєю дитиною".– У нашій групі одна дівчинка приходить щодня з синцями, – розповіла "МБ" Марина Василівна, бабуся одного із вихованців дитячого садка. – З дітьми дівчинка поводиться добре, не ображає інших, але на зауваження вихователя чи іншого дорослого огризається. Коли приходить до садочка за нею мама, вона взагалі замикається. Виявилося, що мама регулярно б’є дитину. Та й жінка не заперечує, каже, що діти (їх у неї троє) не слухаються, тож вона їх виховує. Нам болісно бачити, як ця маленька дівчинка потирає синьо-зелені синці. Здається, що мати для "виховання" застосовує щось більш вагоме, ніж долоня – ремінь, пруття чи щось інше.
Психологи вважають, що фізичне покарання інколи все ж припустиме. Однак все залежить від межі та обставин. Наприклад, бувають ситуації, коли несильний ляпас по сідничках – єдиний спосіб повідомити дитині про небезпеку, коли реагувати треба швидко. Або у випадках, коли треба дати дитині відчути, що таке фізичний біль. Наприклад, коли дитина б’є інших дітей або батьків. Але якщо для батьків фізичне покарання дітей – спосіб спілкування з ними, це вже – насильство.
За словами працівників міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, до них, як правило, звертаються з приводу насилля в соціально неадаптованих сім’ях. Однак на телефон довіри надходять чимало дзвінків від дітей і з благополучних сімей, які зазнають насилля від батьків. Зазвичай такі діти не називають ні свого імені, ні прізвища.
Довідка
Про кричущі випадки насильства в сім’ях над дітьми можна повідомляти до міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді: вул. Шептицького, 23, тел. 52-64-34.
Телефон довіри 57-15-15, приймаються анонімні повідомлення і від дорослих, і від дітей. Згідно із законом, дитина може поскаржитися на дії дорослого (і батьків також), а соцслужби зобов’язані відреагувати.
Гарним батькам у нотатник:
Покарання має бути ефективним, а тому своєчасним. Його треба застосовувати відразу після провини, доки дитина ще пам’ятає і усвідомлює те, що накоїла.
Темна ванна, комора або кут кімнати – не краще місце для дитини, щоби усвідомити свою помилку. Набагато ефективнішою є грунтовна, спокійна розмова.
Дитина повинна зрозуміти, що поганою є її провина, а не вона сама. Вона повинна бути впевнена, що батьки їй пробачать.
Регулярно обіймайте дитину і говоріть їй, як ви її любите. А якщо ви неправі, знайдіть в собі мужність визнати це і вибачитися перед дитиною.
КОМЕНТАР
Оксана ПЕНДЕРЕЦЬКА,
ПСИХОЛОГ:
Якщо ви прагнете виховати вільну, самостійну, впевнену особистість з почуттям власної гідності, зі сміливістю мати власну думку і нормальною самооцінкою – виключіть фізичні покарання зі свого педагогічного арсеналу.
Головна причина шкідливості фізичних покарань пов’язана з тим, що свій перший соціальний досвід дитина отримує в сім’ї. Коли ви б’єте дитину, ваше "послання" розшифровується нею так:
– можна бити того, хто слабший і молодший;
– можна битися, коли ти сердитий або ображений (іноді це згодом стає єдиним способом виявити ці почуття);
– бійку можна використовувати для досягнення власної мети в ситуації конфлікту, суперечок, протистояння.
Використовуючи фізичне покарання у вихованні, ми викликаємо в дитини злість, образу, страх, відчуття власної меншовартості, втрати контролю над ситуацією. Ці почуття обов’язково шукатимуть виходу, й імовірно, знайдуть його, але вже не в батьківській сім’ї. За статистикою, серед неповнолітніх злочинців, хуліганів, порушників шкільної дисципліни більшість тих, кого фізично карали в дитинстві.
Тому є золоте правило у стосунках з дітьми: "Стався до іншого так, як би ти хотів, щоби ставилися до тебе".
Фізичне покарання – це завжди свідчення безпорадності, батьківського відчаю.
