Для батьків очікування та народження дитини, зазвичай, викликає почуття радості, ніжності та розчулення. І якщо для жінки майбутня стать дитини не надто важлива, то існують татусі, для яких народження сина – завдання номер один.
– У нас у родині народжуються лише хлопчики, – пишається чернівчанин Петро. – Ось у старшого брата є два сини, я сподіваюся, що і в мене буде хлопчик. Звісно, я й доньку буду любити, але син – це гордість для справжнього чоловіка. Буде з ким у футбол пограти, на велосипеді покататися, технічними новинками цікавитися. Щоправда, моя мама каже, що доньку їй не пощастило народити, тож бодай внучку хотіла би мати. Я її розумію.
Думку Петра можна сприймати чи не сприймати. А от жінці, чоловік якої марить сином, не позаздриш.
– Мій чоловік дуже хотів мати сина, – розповідає чернівчанка Олена. – І коли я завагітніла – була на сьомому небі від щастя. З чоловіком у нас гарні стосунки, я завжди відчувала його підтримку. І спершу, коли він говорив мені, що хоче мати хлопчика, я його розуміла. Адже всі чоловіки хочуть мати синів. Однак з часом він дедалі більше переймався цим питанням. На ультразвуковому обстеженні випитував у медика: хто має бути, чи не хлопчик часом? Після другого ультразвукового обстеження нам сказали, що, очевидно, буде дівчинка. Чоловік помітно засумував. Ззовні наче наші стосунки й не змінилися, але якийсь холодок з’явився між нами.
Мені було дуже важко це стерпіти. Чоловік почав затримуватися на роботі, приходив додому нетверезим.
– Але ж чим завинила я чи ця маленька дитинка? – запитувала я себе.
– У нас народився син, ми з чоловіком безмежно щасливі. Хочу вірити в те, що доньку мій чоловік любив би і турбувався про неї не менше. А це в нього було якесь патріархальне затьмарення, – ділиться Олена.
Здавна син вважався продовжувачем роду, традицій сім’ї, що підсилювалися соціально-економічними міркуваннями. Адже хлопчики приносили додатковий прибуток сім’ї, а дівчина виходила заміж і, фактично, вже не належала своїй родині.
Однак, виявляється, і нині ще доволі міцні чоловічі позиції. Мовляв, народження сина – це відтворення собі подібного. Із сином можна грати в ігри, які батько любив у дитинстві, купувати такі іграшки, про які він сам колись мріяв, разом займатися спортом. А ось як спілкуватися з дівчинкою, як виховувати її, майбутній батько не уявляє.

Коментар фахівця
Оксана ПЕНДЕРЕЦЬКА,
ПСИХОЛОГ:
– Радість від вагітності та народження дитини іноді може бути затьмарена невдоволенням подружжя статтю дитини (очікуваної чи новонародженої). Ситуація виглядає парадоксально – подія, яка мала би приносити радість, виявляється джерелом розчарування, образ, злості, а відтак – конфліктів.
Матері, особливо якщо вони чекають первістка, майже ніколи не програмують себе на очікування дитини певної статі. Чоловіки, коли мріють про хлопчика, сина, стають жертвами стереотипів, вже не актуальних нині.
Якщо не йдеться про релігійні традиції чи медичні обмеження (існують прив’язані до статі генетичні відхилення), то вперте бажання мати дитину чоловічої статі свідчить про те, що чоловік перебуває під впливом архаїчної патріархальної традиції. Згідно з нею, повноцінним членом суспільства є лише чоловік, успіху може досягти лише чоловік, матеріально забезпечити себе і в майбутньому батьків може також лише чоловік, не кажучи вже про продовження роду (прізвища) та збереження сімейних традицій.
Однак сьогодні жінки емансиповані, самостійно заробляють, мають рівні з чоловіками і права і цілі. Успішне майбутнє дитини залежить не від її статі, а від здоров’я, середовища, виховання, насамперед – від батьківського.
Очікувати на дитину певної статі – означає ставитись до неї, як до об’єкта задоволення власних бажань, як до іграшки, а не як до особистості. Ця інфантильна дитяча позиція потім може обернутися проблемами у вихованні, диктатом стосовно дитини, нав’язуванням власних бажань і життєвих переконань. Незрілість батьків, для яких суттєвою є стать майбутньої дитини, пов’язана також зі страхом, що маля протилежної статі важко буде виховувати. Тато сам колись був хлопчиком і думає, що все знає про хлопчиків. Але, навіть якщо народиться хлопчик, це буде інший хлопчик – зі своїм характером, особливостями, потребами, здібностями...

Рекомендації сім’ям, в яких виникають проблеми, пов’язані зі статтю дитини:

треба чітко усвідомлювати, що донині не знайдено більш-менш надійного способу запрограмувати стать дитини. Це та ситуація, в якій треба вміти прийняти те, що дано – Богом, долею, випадком. Не намагайтеся контролювати те, чого ви не можете проконтролювати;

варто подумати над власними мотивами народження дитини: ви збираєтеся дати життя новій людині чи забезпечити задоволення власних потреб?

дружині разом із чоловіком варто обговорити власні мрії стосовно майбутньої дитини, намагаючись зосередитись на її здоров’ї, успішному перебігу вагітності, безпроблемних пологах. Не оминайте питання статі, але й не надавайте йому надто великої ваги;

на початку вагітності варто домовитися, чи хочете ви знати стать майбутньої дитини (ультразвукове дослідження надає таку можливість, але нині багато пар від неї відмовляються спеціально, щоби не налаштовувати себе на дитину певної статі).