Ніна Трепко-Немцева і Віталій Трепко – вчителі Чернівецької загальноосвітньої школи №28 – відзначили тридцяту річницю свого подружнього життя. Рано-вранці, як і всі минулі роки, чоловік приніс дружині її улюблені квіти – білі троянди. Батьків привітали їхні четверо дітей – Віталія, Володимир, Владислав, Вадим, онук Віктор. Імена всіх починаються на літеру "В" на честь татуся і дідуся. Так забажала Ніна. Кохання врятувало від інвалідного візка
Ніна жартує, що вони з Віталієм сидять за однією партою вже 45 років. Хоча це справді так. Адже навчалися разом з першого класу. Віталій полюбляв смикати симпатичну синьооку однокласницю за довгі кіски, проявляючи так свою симпатію. А в старших класах носив її портфель. І вони годинами простоювали біля під’їзду Ніниного будинку, доки хтось із батьків не кликав обох додому. І в університет разом вступили, щоправда, Ніна – на факультет іноземних мов, а Віталій – на фізичний.
– У двадцять років я серйозно захворіла – місяцями лежала в лікарні, – розповідає Ніна. – Практично була прикута до ліжка, батьки вже навіть хотіли придбати інвалідний візок. Тоді я зрозуміла, що не маю права звалювати свою хворобу на плечі Віталія. І категорично заявила йому, що ми більше не будемо зустрічатися. Та він і далі навідувався щодня до лікарні, годинами просиджував біля мене, пропускаючи пари. Молоді медсестри плакали, дивлячись на нас. І трапилося диво – я видужала і почала ходити.
Діти не поїхали
до США, щоби не розлучати родину
Ніна і Віталій одружилися на третьому курсі. Того дня о пів на шосту ранку наречений оббігав всі квіткові базарчики в пошуку улюблених квітів коханої – білих троянд. І купив найкращі – з краплинами роси. Відтоді впродовж тридцяти років – на кожну річницю весілля – Віталій дарує дружині білі троянди. Вони мріяли про двійко діток, але лікарі заборонили Ніні народжувати. Та вона все-таки наважилася. Так з’явилася на світ їхня первістка. У Ніниному щоденнику залишився запис про цю радісну подію: "І ось я почула крик. Це дівчинка. Гарненька така, біленька. Ми назвали її Віталією (звичайно, на честь татуся). Якщо не народився Віталій, нехай буде Віталія, Віта. Не знаю, чи є ще в когось такий чоловік, як у мене. Турботливий, ласкавий, люблячий". А потім народилися сини – Володимир і Владислав. "Дітки не можуть заснути, якщо перед сном не заспіваю їм колискової "Місяць над нашим домом світить", – занотувала щаслива мама. – Вони знають, що Віточка – горобчик, Володик – синочок, Владенька – дзвіночок. Коли буду співати ці слова, кожного тричі поцілую. Солоденькі мої, любі, найрідніші котенята! Хіба можна любити сильніше?".
Четверту дитину Ніна народила в 42 роки. Сина назвали Вадимом. А через десять місяців донька подарувала їм онука, якому теж підібрали відповідне ім’я – Віктор. Обох хлопчиків, схожих як дві краплі води, Ніна з Віталієм садили в один візок і годинами гуляли, почуваючись молодими і щасливими. А перехожі дивувалися: один хлопчик називає їх мамою і татом, а другий – бабусею і дідусем.
Якось донька із чоловіком виграли "зелену карту" і зібралися емігрувати до США. Внук тоді запитав у дідуся, чи зможуть вони з бабусею щодня приїжджати до нього. Почувши, що не зможуть, зі сльозами заявив, що без дідуся та бабусі нікуди не поїде. Довелося відмовитися від заморської країни.
Талант любові передали батьки
– Талант любові передався нам із Віталієм від наших батьків, – переконана пані Ніна. – Проживши в шлюбі з мамою понад п’ятдесят років, виростивши трьох дітей, дочекавшись внуків та правнуків, батько й досі ніжно цілує їй руки. Коли маму паралізувало після інсульту, він щодня приносив їй у лікарню банани, сподіваючись, що це зможе підняти її на ноги. Найбільше вони бояться, аби хтось не помер раніше. Хочуть відійти у вічність одного дня. Мені здається, що вони живуть тільки тому, що разом.
– Мої батьки теж прожили дуже добре, – додає Віталій. – Мама була відомим лікарем – її знали чи не всі Чернівці. Вона ненадовго пережила батька – померла від туги за ним. Наш Владислав теж захотів стати лікарем, як бабуся. До екзаменів готується за її книжками. А нещодавно ще й найменший Вадим заявив, що буде лікарем. Вимальовується ще одна сімейна династія.
