Команда КВН з Берегомета, що на Вижниччині, "Торнадо-Люкс" давно вже не є провінційною. Сьогодні їх позиціонують як чернівецьких кавеенників високого класу. Доказом цього став вихід "торнадівців" у першу українську лігу АМіК (телевізійну) завдяки вісімнадцятому міжнародному фестивалю команд КВН у місті Сочі. "Торнадо-Люкс" у грі – не новачок, хоча до Сочі поїхали вперше. Капітан команди Михайло Скрипець та окраса команди Олена Берник розповідають "МБ", як із шкільного КВН можна вибитися "у люди".
До Чернівців на ігри зі школи возили автобусом
– Як вам Сочі?
– У Сочі ми були вісім днів. Коли приїхали, було тепло – +18, а потім почалися дощі. Фестиваль тривав до 27 січня. Залишилися команди, які пройшли до другого туру. З українських команд у другому турі залишилося мало – ті, що грають у вищій лізі. А молоді команди ігнорують. Молодими вважають тих, хто приїхав на фестиваль уперше. На виступ команді дають чотири хвилини. Щодня виступало понад сто команд. За чотири дні редактори подивилися 493 команди. Команди прем’єр-ліги виступали у першому турі, щоби розбавити жартами програму дня та перевірити їх на глядачах. У Сочі ми поїхали за підтримки Буковинського клубу КВН та міської ради. Внесок кожного учасника становив триста доларів. Їхали разом із "Збірною Албанії". Фактично – ми перші з Чернівців, хто побував у Сочі.
– Як реагували пасажири на кавеенників у потязі?
– Вони звикли до нас. Ми їхали не самі. У потязі були команди з Вінниці, Львова та Тернополя. Потім підсіли хлопці з Таганрога (Росія). У нашому вагоні їхали три команди. Серед пасажирів було двадцять кавеенників, тож доїхали весело.
– Поїздка до Сочі – ще одна сходинка у кар’єрі?
– З десятого класу ми три роки грали у шкільній лізі КВН і усі три роки були чемпіонами. На шкільну лігу нас постійно їздило багато. Команда складалася з дванадцятьох гравців, серед них – п’ятеро дівчат. Постійно виникали якійсь проблеми з транспортом. Ми мали свій шкільний автобус, яким їздили на ігри. 2004 року почали грати у Буковинському клубі КВН. Грали для свого задоволення, а коли перемогли у Західноукраїнській лізі, зрозуміли, що треба рухатися далі. Минулорічний досвід гри у Дніпровській лізі допоміг у Сочі. А на Зимовий кубок КВН у Чернівцях домашнє завдання ми написали за ніч. Парадокс – ні на що не претендували і перемогли.
– У Берегометі ви – зірки?
– Загалом так. Багато наших знайомих ходять до нас на ігри, уболівають, цікавляться нашими успіхами. Батьки раніше ставилися до нашого захоплення скептично, а зараз – позитивно. У Берегометі автографів не беруть. Проте запрошують виступати на день міста, день молоді, до рідної школи. Можна сказати, що в Чернівцях ми популярніші, ніж удома. У цьому нам допоміг чернівецький глядач.
Серед реквізиту обов’язково треба мати фартух
– Важко створювати декорації на сцені?
– Найпоширеніший реквізит серед кавеенників – жіноча перука. Також обов’язково треба мати маркер, міліцейський кашкет, фартух. Міліцейську кепку ми "пробили" у Хмельницькому. Попросили в офіцера на виступ, а повернути забули. Джентльменським мінімумом для кавеенників є скотч та маркер. Тварин та дітей у сценічних виступах не використовуємо. Собака на чернівецькій сцені може сподобатися глядачам, але нас навчили у Дніпровській лізі: "Аби щось показати, треба щоб це виправдалося, а якщо ні, тоді не варто". Виходи із тваринами готують часто, але щоб здивувати глядача, треба показати щось нове. У першій українській лізі разом з учасниками "Збірної Албанії" плануємо створити на сцені яскраву картинку. Можливо, будуть навіть танці. Раніше нас знали як команду, яка співає. Сьогодні ми більше жартуємо.
– Кого з відомих людей вам найбільше подобається пародіювати?
– Януковича... Образ Януковича, напевно, став для кожної команди реквізитом (сміються – ред). З нашої команди Ілля пародіює Януковича, деколи можу і я. Моя роль – образ Ющенка. Олена у нас – Юлія Тимошенко. Хотілося б зіграти Аль Пачино. Його образ можна презентувати навіть у Сочі. Треба зробити пародію на Періс Хілтон. Бритні Спірс грати не будемо, бо вона вже не актуальна.
Жарти народилися
у дорозі за шаурмою та пивом
– Олено, як тобі серед чоловічого колективу?
– Нормально. Дуже багато нового дізнаюся про дівчат з точки зору чоловіків. Конфлікту жіночих та чоловічих ідей у нас в команді немає. Хлопці дуже рідко кажуть щось на кшталт: "Мовчи, жінко, твій день – восьме березня".
– Чоловічі команди не намагалися переманити тебе до себе?
– Пропозицій не надходило. Але свою команду я б ні за що не покинула.
– "Одностатеві" команди не заздрять, що у вас є дівчина, а у них немає?
– Напевно, для них так краще. Вони вже звикли виходити на сцену у жіночих перуках і у сукнях.
– Яка атмосфера найсприятливіша для творчості? Один з чернівецьких кавеенників запевнив, що у ванній...
– Так, у КВНі все через ванну робиться, – жартує Михайло. – А якщо серйозно, для мене найкраще, коли я десь на самоті – їду маршруткою, йду містом, просто вдома, навіть у ванній. Можу голитися і вигадати нову ідею. А для виступу на Зимовому кубку декілька інтелектуальних жартів народилися у дорозі за шаурмою і пивом.
– Ким будете за професією?
– Я вчуся на біологічному факультеті, в Олени – економічна спеціальність. У КВНі я себе виявляю більше, ніж у професії. Доки вчимося, будемо грати. А далі життя покаже. Кар’єру за професією ще треба будувати, а у КВНі вже є досвід. Можливо, будемо грати у проектах поза КВНом, наприклад, у "Нічному кварталі". Жартами гроші можна заробляти також на приватних чи корпоративних вечірках.