Мешканцю Зарожан на Хотинщині Миколі Вдовичену влітку виповниться 78 років, а він обробляє вручну 60 соток городу, який вражає високою культурою агротехніки. Надворі лютий, а кущики суниці, висаджені краями грядок, зеленіють, наче скоро цвістимуть.У підвалі –
понад тонна вина
Ті 60 соток, якими володіє пенсіонер, – і сад, і город водночас, немовби якась дослідна ділянка. На одному квадратному метрі ростуть чотири-п’ять культур. Вся площа розбита на вісім рівних квадратів.
Тут майже 300 кущів винограду 14 різних сортів. Причому, деякі грона сягають кілограмової ваги. Не один тутешній господар побував у винному погребі Миколи Вдовичена, де зберігається понад тонна вина, і без усіляких смакових добавок. "Вип’єш влітку горнятко прохолодного напою, і легше працюється", – каже чоловік. Микола Гаврилович залюбки частує вином односельчан, а за помірну ціну готовий продати його на весілля чи просто поділиться секретами виготовлення вина.
Ще на городі є 1100 кущів смородини, малини, агрусу, десятки сортів яблук, груш, слив, горіхів, вишень, черешень. Є й абрикоси, і персики. А з фундука, якого колись привіз з Криму, Вдовичен збирає чимало горішків.
Окрема гордість зарожанського газди – сотні кущів квітів, які цвітуть з ранньої весни до пізньої осені. Вирощує він також кавуни і дині. Майже півтонни назбирує чорної горобини.
Для обробітку – лише сапка і роскаль
– Коли починається сезон збирання урожаю, – ділиться Микола Гаврилович, – це нагадує ланцюгову реакцію: встиг впоратися з однією культурою, як достигла інша, лише встигай давати лад плодам. Для обробітку не використовую жодною техніки, крім сапки і роскаля. Як добриво використовую лише перегній, адже маю на обійсті корову, свиней, курей. Дбаю й про те, щоби грядки не були забур’яненими – площу прополюю вручну.
Не застосовує Вдовичен і отрутохімікатів, бо вважає, що природа здатна сама себе очистити. Приміром, він власноруч виготовив і почепив на деревах будиночки для різних птахів з підгодівлею. А птахи залюбки знищують всіляких шкідників. Санітарами для рослин і дерев стали й два мурашники, завезені сюди з лісу. Нині вони накриті теплим ковпаком, щоби не замерзли. Для іншої шкідливої мошкари з приходом теплої пори Микола Гаврилович вкопує в землю пляшки з водою, куди та залазить і топиться. Але, як не прикро, ніхто із сусідів не запозичує цього досвіду, тому й потерпають від шкідників.
Запитаєте, звідки у Вдовичена такий високий рівень землеробства? Відповідь проста: свого часу господар, маючи за плечима п’ять вузів і працюючи лектором Всесоюзного товариства "Знання", побував у 47 країнах світу, де зустрічався з багатьма відомими людьми. Але попри це, не забував подивитися, як господарюють в тій чи іншій державі. Запозичене запроваджував вдома.
На своїх угіддях Микола Гаврилович ще посадив 15 калинових дерев, бо калина, каже, то наша гордість. Також за своє життя власноруч викопав чотири криниці, побудував на подвір’ї каплицю Архистратига Михаїла. А ще з городу Миколи Вдовичена видно 18 сіл Хотинщини.
