– Фільм знімали 1970 року, – пригадує сільський голова Василь Матіос. – Село було тоді на підйомі. За масовку платили три рублі або й п’ять, якщо підбирали за обличчям типаж. Згодом брали артистів до Києва, записували.
То була ідея Івана Миколайчука – знімати фільм у наших краях. Жив він у свого товариша Петращука, з яким вчився разом, ділив з ним одного баяна.
Приїжджали сюди і Степанков, і Плотников. Чули, що на одній зі зйомок був Івасюк, й нібито там у нього зародилася мелодія "Червоної рути".
З Костем Степанковим була історія. Квартири вже розібрали, коли він приїхав, і ми поселили його до мого родича. Посиділи вони гарненько, а на ніч його поклали спати до великої хати. Прокидається він вранці, травень, а перед ним ... новорічна ялинка з іграшками. Він вибіг із жахом: "Невже Новий рік?". А то велика хата, не палять, холодно, ось ялинку і не розібрали... А чоловік у чужій хаті, та ще й ялинка... То ми згодом жартували: "Костю, невже Новий рік?"
Василь Михайлович розповів, що після зйомок на фільм одразу накинулися критики.
– Перший секретар Львівського обкому партії виступив із заявою, що фільм знімали у західних областях, вчаділі від пиятики, а головні герої – бандерівці, та й взагалі фільм може "зашкодити у вихованні молоді, особливо – у західних областях України". Іванові було однаково, а для Юри Іллєнка то був останній шанс – вирішувалося, чи буде він знімати далі. Картину прийняли завдяки Петрові Шелесту. Він приїхав, подивився фільм. У залі був лише Шелест, охорона, Іван та Юра. Коли жінка з Розток заспівала "Кажуть люди, що я курва...", Шелест обернувся, подивився на Юру та Івана, посміхнувся. "Все буде добре", – сказав, коли йшов.
Згодом у пресі з’явилася стаття, де стверджувалося, що "фільм позитивно вплине на виховання молоді, особливо – у західних областях".
Хотів Іван зняти у нас ще один фільм, але не судилося...
