"Німці на Буковині розмовляють десятьма різними діалектами і носять десять різних костюмів з усіх областей Німеччини", – писав Карл Еміль Францоз. Крім того, деякі з них були католиками, інші – протестантами. З часом буковинці почали називати "німцями" мешканців міст, а "швабами" тих, хто жив у селах і займався землеробством.
Переселення німців з різних провінцій тривало від початку австрійського управління Буковиною до Першої світової війни. З 1782 року і до кінця 30-их років ХІХ століття на Буковину переселилося до 3-ох тисяч німецьких сімей із Швабії, Баварії, Франконії, Саксонії, а також із Богемії та Семигороду (Трансільванії), де гострою проблемою було малоземелля.
Буковинські німці довго зберігали свої національні ознаки та мову і в різних колоніях краю говорили різними діалектами (швабським, богемським тощо).
За державним переписом 1851 року на Буковині проживало 25592 німця, з них 7610 – у Чернівцях. Вони складали 6,72% від загальної кількості населення краю. А на початку ХХ століття частка німців-чернівчан сягала 16%.
