Спочатку Францоз навчався приватно, відтак відвідував монастирську школу домініканців у Чорткові, згодом – після ранньої й несподіваної смерті батька – німецьку гімназію в Чернівцях, яку блискуче закінчив 1867 року. Студіював право в університетах Відня й Граца.
Поряд з Леопольдом Компертом Францоз вважається одним із родоначальників так званої "гетто-новели", перший зразок якої під назвою "David der Bocher" ("Молодий Давид") з’явився у виданому ним 1870 року в Чернівцях альманасі "Buchenblatter". Народжений і вихований у галицько-буковинському етнічному середовищі , Карл Еміль Францоз на все життя зберіг любов і повагу до українців. У романі "За правду!" (1881) зображено борця за соціальну справедливість Тараса Бараболю, який у зіткненні з польським поміщиком і цісарською владою відстоює інтереси своїх українських односельців.
Як спеціальний кореспондент віденського і будапештського видань Францоз відвідував Англію, Францію, Італію, Швейцарію, Німеччину, Угорщину, Румунію, Росію, Туреччину, Єгипет. У 1884-1886 роках редагував віденську "Neue Illustrierte Zeitung", згодом переселився до Німеччини, де редагував популярний журнал "Deutsche Dichtung".
Помер Францоз 28 січня 1904 р. у Берліні. Його було з почестями поховано на єврейському цвинтарі Берлін-Вайсензее. Належну шану віддала йому свого часу й Буковина – до 1918 р. у Чернівцях існувала вулиця Францоза (нині вулиця Івана Богуна).
