У колишньому Нижньому місті приватні підприємці не борються за земельні ділянки та приміщення. Руйнуються фасади давніх споруд, на яких ще збереглася рідкісна ліпнина. Напевно, більше ніде в Чернівцях не можна побачити таких халуп. На вулиці Мінській у мініатюрному помешканні, де кімнатка, кухня і коридорчик займають 12 квадратних метрів, тісниться багатодітна родина Антонюків. Дорослим синам доводиться спати на прогнилій підлозі. Мама Олена Григорівна майже 13 років пропрацювала двірником у ЖРЕПі №12, за що й отримала це житло. Їхній будинок №11, в якому мешкає ще кілька сімей, розташований на краю зсуву. Спричинив його сусід, котрий заради розширення свого городу вирвав стічні труби. Тепер каналізаційні стоки підмивають берег і псують повітря.
У Нижньому місті й зараз не скрізь є каналізація. А на деяких подвір’ях навіть немає вигрібних ям. І всі нечистоти стікаються в річку Мольницю (у багатьох історичних документах вона згадується як джерельно чиста). Тепер це швидше відкритий каналізаційний колектор, а її береги мешканці перетворили на великий смітник.
Занедбаним виглядає й ринок "Нижній" на вулиці Удонова. Постійні покупці, котрі навідуються сюди по тридцять і більше років, вимагають капітально реконструювати ринок.
Розрита понад рік тому вулиця Сагайдачного очікує на ремонт, але на нього немає грошей. Припинилися роботи й на площі Турецької криниці, яка в деяких місцях вже встигла зарости бур’янами. Мешканці нарікають, що зрубали акації біля Турецького мосту: навесні запаморочливий запах цвіту забивав усі неприємні міські запахи.
Як і багато років тому, на площі діє відома міська лазня під назвою "Дельфін".
– Людей помитися приходить дуже мало, – поскаржився старший машиніст парових котлів Іван Васильович, котрий пропрацював у лазні 35 років. – Переважно це ті, у кого немає гарячої води, та сільські мешканці. За годину треба заплатити дев’ять гривень. Працюємо тільки три дні на тиждень, бо більше немає роботи. А колись приходили сюди цілими сім’ями.
Квартиру на вулиці Барбюса в будинку №35 Володимир придбав два роки тому. І навіть не злякався крутого обриву, який розпочинається одразу ж за парканом подвір’я.
– По телевізору бачив, як "поїхала" вулиця Одеська, – розповідає чоловік. – Тоді навіть подумати не міг, що куплю тут квартиру. А тепер роблю ремонт. Мене запевнили, що схил добре укріплений. Живуть же тут люди, отож і я зможу.
Один із колишніх працівників фірми "Трансміст", котрий ремонтував квартиру Володимира, розповів, що працював на зсуві з першого дня.
– Викликали спеціалістів із БАМу, котрі знали всю технологію укріплення таких схилів, а ми їм допомагали, – каже чоловік. – Ми забили тоді понад тисячу паль на 40-метрову глибину. Спеціально придбали бурильний агрегат за п’ять мільйонів доларів. На кожному будинку, що розташований поблизу зсуву, встановили маячки, які контролюють зсувні процеси. Якщо на них з’являються тріщини – існує небезпека. Поки що її немає.
На протизсувні роботи грошей немає
На ділянці вулиць Одеської та Барбюса навесні 1995 року зрушив з місця величезний масив землі. Під загрозою опинилося чимало будівель, довелося відселяти людей. Відтоді тут періодично укріплюють схил.
– З 1999 по 2005 роки діяла програма боротьби зі зсувом, – розповів начальник міського управління з надзвичайних ситуацій Володимир САМОЛЮК. – Вона мала фінансуватися насамперед з держбюджету і передбачала виконання робіт на 70 мільйонів гривень. На жаль, виконали програму трохи більше, ніж на п’ять відсотків.
Нині розроблено нову програму на період з 2007 по 2014 роки. Тепер місто очікує на постанову Кабміну, яка б затвердила програму і передбачила фінансування її заходів з держбюджету. Реалізація програми потребує понад 80 мільйонів гривень, з них 70 мільйонів повинна виділити держава, решту – місцеві бюджети.
Загалом майже третина площі Чернівців перебуває у зсувонебезпечній зоні. Але, як пояснив Володимир Самолюк, про реальну загрозу зсуву грунту і можливе руйнування будинків не йдеться. Загалом у місті є вісім ділянок, які потребують робіт з укріплення.
Якщо мешканці бажають дізнатися, чи розташований той чи інший будинок у загрозливій зоні, інформацію можна отримати в департаменті містобудівного комплексу та земельних відносин, де є земельний кадастр з даними про всі зсувонебезпечні ділянки. (І. Довгань)
Історична довідка
Час поглинув площі та вулиці
Як розповіла науковий співробітник Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича Марія НИКИРСА, у районі сучасної вулиці А. Барбюса розташовувалася найдавніша історична частина Чернівців. Це підтверджують і археологи, які виявили на цьому місці сліди поселення XIV-XV століть. До того ж саме тут сходилися головні шляхи Чернівців, можливо, навіть розташовувалася і міська брама.
На час входження міста до складу Австрії це було невелике поселення із 200 критих соломою і дранкою будиночків. Не було бруківки і каналізації, тому навесні та восени путівці ставали непрохідними. Вода стікала до урвища, яке називалося "Єврейським ровом", або "Водяним ровом", чи "Потоком". За свідченням історика Р. Кайндля, Єврейський рів починався на вулиці Святої Трійці (нині – Богдана Хмельницького). На Фонтанній площі через нього було перекинуто міст, а нижче Турецької криниці у рів впадав невеликий потік.
Нинішня вулиця А. Барбюса до 1918 року мала назву Синагоги, яку отримала від найповажнішої єврейської установи, що з давніх-давен розташовувалася саме тут. Коли 1865 року Нижнє місто охопила страшна пожежа, вціліла лише кам’яна синагога, решта дерев’яних будиночків майже повністю згоріла. Ця подія породила чимало легенд про чудодійну силу Великої Синагоги. Євреї оселилися у нижній частині міста ще до входження краю до складу Австрії. Вони торгували лісом, худобою, вином, тримали шинки, заїжджі двори. 1900 року у Чернівцях проживало 21587 євреїв – майже третина всього населення. Як найбільші платники податків, вони відігравали провідну роль у міському самоуправлінні і мали значний вплив на адміністрацію міста. На вулиці Синагоги розташовувалися також декілька родинних синагог та відоме на той час єврейське товариство "Сафа Іврія".
Одна з прадавніх площ старого міста – площа Турецької криниці. Свою назву вона отримала від знаменитої однойменної криниці. З нею пов’язана романтична легенда про кохання турецького паші до звичайної чернівчанки. Зустрівши якось біля криниці молоду красуню, яка набирала воду, він безтямно закохався і запропонував їй стати однією з його дружин. Але горда дівчина відмовила чужоземцеві. Тоді паша заборонив міщанам брати з криниці воду. А коли дівчина все-таки прийшла сюди і знову побачила чужоземця, то кинулася в криницю. До 1797 року тут було джерело, яке називали "Панською криницею". Воно охоронялося сторожем. Воду можна було брати тільки для пиття та приготування їжі. Користувалися криницею і пожежники. На площі була одноповерхова мурована міква, де єврейська громада здійснювала ритуальні купання. Вона збереглася й досі. Протягом кількох століть стояла на майдані й православна церква Успіння Марії, яку 1876 року перенесли на Калічанку.
У Нижньому місті була і вулиця Калічанська. Вона починалася біля старого єврейського кладовища і вела до бойні. За радянських часів вулиця отримала назву Одеської. 1995 року, під час зсуву, вона практично зникла. І зараз замість вулиці – велике урвище.
У колишньому Нижньому місті зникали не лише вулиці, а й три найдавніші чернівецькі площі. Площа Святого Духа розташовувалася навпроти римо-католицького костелу – біля генеральського будинку. Найбільш відома будівля, що збереглася тут до наших днів, – будинок Мозеса Шлефера (так званий будинок-корабель). Площа Єврейська (пізніше – Старий ринок) існувала ще до входження краю до складу Австрії. У цей час територія міста практично не виходила за межі цієї площі. Вона розміщувалася між нинішніми вулицями Шолома-Алейхема та Сагайдачного і проіснувала до радянських часів. Третя зникла площа – Фонтанна. Вона містилася на стику вулиць Сагайдачного, А. Барбюса, Ю. Гагаріна, Б. Хмельницького, Шолома-Алейхема та Головної. 1940 року тут було шість будинків і єврейський шпиталь. Час поглинув площі та вулиці Нижнього міста – і тепер їх можна побачити хіба що на старих поштових листівках.
Перспективи
– Згідно із Генеральним планом забудови Чернівців, ця частина міста підлягає збереженню, – розповів головний архітектор міста Сергій ГОМОНОВИЧ. – Тут розташовані найдавніші споруди, оскільки саме з вулиць Барбюса та Одеської починали забудовуватися Чернівці. Тому здійснюватимуться лише реставраційні роботи. Хоча деякі архітектурні вкраплення будуть робити. Скажімо, на розі вулиць Шолома-Алейхема і Сагайдачного, де стояв аварійний будинок під №26, буде споруджено триповерховий житлово-торговельний комплекс. Потрібно терміново рятувати аварійні будинки на вулиці Гагаріна, №№3, 5, 7. Київська фірма вже викупила ці будівлі і почала здійснювати укріплення схилу, оскільки це зсувний район. Тут споруджуватимуться невисокі житлові будинки з елементами старовинної забудови. На місці одноповерхової будівлі проектно-кошторисного бюро, що на вулиці
Шептицького, буде споруджено житловий комплекс з об’єктами соцкультпобуту, підземним паркінгом і спортивним майданчиком.
Зараз ремонтують вулицю Шкільну, незабаром розпочнуться роботи на вулиці Турецькій. Хочемо обладнати скверик на розі вулиць Шкільної та Головної. Заберемо звідси всі кіоски та павільйони, натомість розіб’ємо клумби, поставимо лавки, буде навіть невеликий фонтан. Планується відновити одну з перших чернівецьких площ – Турецької криниці. Буде також відреставровано фасади навколишніх будинків, можливо, дещо добудовуватиметься. Плануємо відкрити там кав’ярню. Хочемо знести котельню міської лазні та облаштувати на цьому місці щось цікаве для городян і туристів. Капітально буде відремонтовано вулицю Сагайдачного, де буде укладено бруківку та відновлено фасади будинків. У найближчих планах – пустити туди тролейбус в об’їзд центру. Частково реконструюватиметься ринок "Нижній", що на вулиці Удонова, де буде квітковий ряд.
Організація "Мостобуд" укріплює зсув, що виник на місці вулиці Одеської. Архітектори працюють над тим, як раціональніше використати цей схил. Є пропозиції зробити тут гаражі терасного типу чи розбити парк для відпочинку городян. Та поки що це питання залишається відкритим.
Плануємо облаштувати оглядовий майданчик з колишньої Винної гори, звідки відкривається прекрасний краєвид на місто. А від вулиці Московської Олімпіади до центрального мосту передбачається протягом 20-ти років створити рекреаційну зону з перенесенням промислових об’єктів за межі міста. Тут будуть аквапарк, пляж, відпочинково-спортивні заклади.
Обличчя району
Наталя Ярмольчук зобразила на картинах Турецький міст
Турецький міст, біля якого жила художниця Наталя Ярмольчук, зображено на багатьох її картинах. На них можна впізнати різні чернівецькі вулиці, будинки... Та найбільше вона любила малювати Нижнє місто, де знала кожен дворик, кожне старе дерево.
– Я казала Наталі, аби йшла на інші вулиці – Університетську, Шевченка, Франка, а вона відповідала, що не може зрадити ці вулички, бо вони їй дуже дорогі, – розповідає мама Надія Абрамівна. – І будь-якої пори року, за будь-якої погоди брала мольберт і пензлі та йшла малювати – з вікон, балконів, навіть дахів будинків.
Із 450-ти картин майже половину художниця присвятила Чернівцям. І до кожної писала вірші на зразок японської танки, вважаючи, що назва – це половина картини. Тому вони надзвичайно поетичні й оригінальні. Акварелі Наталі Ярмольчук є у багатьох приватних колекціях Німеччини, США, Ізраїлю та інших країн. Має їх і колишній посол Канади в Україні Франсуа Матіса.
Вісім років тому художниця трагічно загинула. Їй не виповнилося і 35. Посмертно нагороджена орденом "За заслуги". Днями виходить книга "Летючий промінь вічності", куди увійшли всі роботи Наталі Ярмольчук, її вірші та щоденники, з передмовою поетеси Тамари Севернюк. Донька Наталі Вероніка теж хоче стати художником – зараз навчається на відділенні живопису Кам’янець-Подільського університету.
