Восьмого грудня відкрилася її перша персональна виставка. Найцікавіше те, що Наталя Василівна ніколи не вчилася малярського мистецтва (якщо, звісно, не враховувати шкільних уроків образотворчого мистецтва), а малювати почала... всього п’ять років тому. Каже, що образи просто полилися з неї і не могла із собою нічого вдіяти, лише взяла фарби, папір і почала малювати.– У кожній роботі – моє серце, настрій, сила, характер, – розповідає Наталя Василівна. – Якось я відчула, що мені хочеться малювати, і подумала: "Чому би не спробувати?" Не малювати просто не можу. Картини створюю по-різному. Наприклад, натюрморт із виноградом я малювала в себе на дачі, куди ми поїхали з друзями. Доки приятелі за столом пили молоде вино, я малювала.
– Наталя – творча натура, – каже чоловік художниці Сергій ОЛІЙНИК. – Спочатку думав, що вона пограється та й покине малювати. Але коли побачив її роботи, відчув, що в цьому щось є. Коли ми з дружиною сваримося, вона йде малювати, і з її робіт я розумію все, що вона хотіла мені сказати. І їй добре, і в хаті тихо, тож нехай краще малює.
– Наталя Василівна на все дивиться очима дітей, – вважає голова правління київської дитячої художньої студії "Троїшки" Людмила ТІТУЛЕНКО. – У кожній її роботі відчувається дитяча наївність, немає фальші, підробки. Цю виставку я би назвала "Картини настрою", причому позитивного. Не кожен може так сміливо намалювати, як вона, бо професійних художників стримують саме їхні знання.
