Вона стає сухою, легко тріскається, а в тріщини потрапляють різні мікроорганізми. Сальні залози шкіри намагаються відшкодувати втрачене жирове зволоження, тому гіпертрофовані сальні залози, особливо у молодого собаки, починають виділяти велику кількість шкірного жиру навіть тоді, коли це зовсім не потрібно. Настає дисфункція сальних залоз шкіри собаки, що призводить до захворювання себореєю (надмірна сальність шкіри). Отже, внаслідок частого миття досягається зворотний результат: замість усунення запаху шкірного жиру в собаки починається його посилене виділення.
Існують спеціальні шампуні та багато видів мила, призначених для миття собак. Вони мають м’якшу дію, але собаку все одно треба мити якомога рідше – не частіше, ніж один раз на два місяці. В міських умовах щоразу після прогулянки собаці обов’язково треба мити лапи та живіт, але бажано без мила. Собак з довгою шерстю миють частіше – коли на вулиці брудно доводиться це робити два рази на місяць. Але при цьому варто обов’язково користуватися ополіскувачем для волосся, інакше шерстний покрив стане тьмяним і ламким. (О. Гнідан)
