Суть його в наступному: будинок має бути таким, ніби стояв тут багато століть. Для цього його зістарюють, а при оздобленні використовують елементи нібито знайдені під час археологічних розкопок. Такими можуть бути уламки фундаменту, стіновий камінь зі слідами моху і грибка, залишки фресок. Іноді навіть біля будинку залишають руїни, що заросли травою і кущами.
У такому стилі нині в Європі будують як особняки, так і готелі й адміністративні споруди. Для стін використовують натуральний камінь, а кладка навмисно робиться нерівною, з вищербленими місцями.
Загалом існує чимало способів зістарити матеріали. Так, камінь тримають 2-3 місяці присипаним землею, дерево шліфують і затемнюють, існують свої технології для скла, тканини і шпалер. При цьому зістарені матеріали стають значно дорожчими за сучасні.
Обов’язковою складовою археологічного стилю є дизайн усієї ділянки. Дерева і кущі мають підкреслювати архітектурні форми. Сад має виглядати неакуратним і трохи занедбаним. Навіть корені старих дерев не викидають, а перетворюють на деталі ландшафтної композиції.
Це стосується і малих архітектурних форм – альтанок, скульптур, кам’яних ваз, які роблять такими, ніби їх щойно викопали з багатовікового шару землі.