Зараз вона працює помічником лісничого в одному з найвіддаленіших лісництв Сторожинецького держлісгоспу – Банилівському. А починала трудовий шлях майстром лісових культур у Красноїльському лісництві. 19-річна дівчина долала щодня крутосхилами 15-20 кілометрів і в зимову заметіль, і в літню спеку. Згодом переїхала до Банилова, ближче до домівки.– Дехто вважає, що в лісі захотів – пішов зрубав, – каже Клавдія Степанівна. – На кожну ділянку лісу є таксаційний опис і всі показники: вік, висота, середній діаметр.
Але ми не тільки рубаємо, в нас є розсадник, де вирощуємо молоді ялиці, невелика теплиця реліктових дерев, які ми вирощуємо для озеленення.
Площа лісництва – близько чотирьох тисяч гектарів. Щорічно тут відводиться під вирубку близько 100 гектарів лісу. Кожне дерево треба обміряти, зробити позначку на стовбурі.
– Коли завезли зубрів, то вони спускалися з гір в місцину Кошуя, де колись було село, і пообдирали кору майже з усіх яблунь, – каже Клавдія. – Доводилось бачити зблизька і ведмедя, і диких кабанів, але вони людині зла не роблять, якщо їх не чіпаєш.
Найвіддаленіше місце лісництва – Думітриця. Це 15 кілометрів від окраїни села. Нелегко бути помічником лісничого, та ще й доброю господинею. Клавдія Степанівна виховала двох синів. Підйом о шостій, домашні клопоти, а потім в ліс. І так щодня.
