Маючи декілька важливих спеціальностей – фрезерувальника, токаря, свічника, інженера-менеджера, чернівчанин Сергій Малигін взявся виготовляти вітражі.
– Ця справа цікавить мене вже давно, – розповідає чоловік. – Ще навчаючись в Ужгородському училищі, підробляв, допомагаючи своєму другові Володимиру. Цим займалася вся його родина. І мене навчили. Потім я вже почав розробляти власні проекти. А більше року тому придбав майстерню. Хоча поки що це заняття можна вважати моїм хобі. Першим моїм клієнтом став директор одного із ресторанів-барів . Випадково зайшов до мене в майстерню, побачив мої роботи, вони йому дуже сподобалися. І одразу замовив чотири великі вітражні лампи. Пізніше моїми клієнтами вже стали його друзі та знайомі.
"Вітражі – це єдине, чим хочу серйозно займатися"
– Над кожним вітражем доводиться працювати досить довго, – продовжує свою розповідь Сергій. – Спершу художник Олег робить декілька варіантів ескізів. Замовник вибирає той, що йому сподобався. Разом із ним ми підбираємо зразки скла. Довелося робити вітражі вікон, дверей, басейнів, люстри, бра, світильники.
Зараз ми відтворюємо зі скла старовинну ікону. Не для продажу, а, як кажуть, для душі. Висітиме вона в майстерні. Моя найзаповітніша мрія – зробити вітражі вікон в одному з міських соборів. Я вже навіть вивчав зразки тих, що є в Парижі, Празі, Будапешті. А в Чернівцях надвичайно гарні вітражі в католицькому соборі, що на вулиці Бетховена. Я працював на багатьох роботах. Але вітражі – це єдине, чим би хотів серйозно займатися все життя. Бо це приносить мені справжнє задоволення. Сергієві допомагає його дружина Каріна, яка теж захопилася вітражами.
"Можу брати скло пригоршнями – і жодного порізу"
– Можна сказати я самоучка, хоча ще в дитинстві в мене проявилися художні здібності, – каже Каріна. – Мені дуже подобається робити гарні речі зі скла. І чим складніша робота, тим більше задоволення вона приносить. За місяць можна зробити п’ять метрів вітража, а можна лише метр. Адже цей метр може складатися з чотирьох шматків, а може – і з тисячі. Все робиться вручну. Кожен шматочок вітража потрібно намалювати, зробити шаблон, вирізати скло, підібрати відтінки кольорів. Це надзвичайно філігранна робота.
Ще одна фанатка вітражів і учениця Сергія Галина Щербанюк. Хоча дівчина за освітою модельєр-конструктор одягу, та зі склом, як заявила, їй подобається працювати більше.
– Спершу від незвички дуже різала руки, – пригадує Галина. – Тепер вже звикла. Можу брати скло пригоршнями – і жодного порізу. Нещодавно самостійно виготовила вітраж на стелю кімнати в приватному будинку.
Коштують вітражі недешево – до чотирьохсот доларів за квадратний метр.
– А все тому, що ми купуємо спеціальне вітражне скло надзвичайно високої якості у Львові, – пояснює Сергій. – Його доставляють аж із США. Там це різнокольорове скло найрізноманітніших відтінків варять за спеціальною новітньою технологією. Один квадратний метр вітражного скла коштує 150-200 доларів. Ні в Україні, ні в сусідніх країнах таке не виготовляють. Звичайно, можна брати значно дешевше китайське, але воно дуже низької якості.