Інженер-конструктор, кандидат технічних наук Ілля Коляско вдосконалив апарат для ендогенного (сповільненого) дихання Фролова, а вже на нову його конструкцію "Ендогенік-01" отримав український патент. Однак після цього митарства винахідника лише почалися. – Так сталося, що до цього винаходу мене підштовхнуло горе. Перед тим, як я вийшов на пенсію, померла моя дружина, – розповів "МБ" Ілля КОЛЯСКО, чернівецький винахідник – свого часу, за Союзу, він запатентував понад 20 винаходів. – Переживав сильну депресію. Намагався відволіктися – розробив декілька креслень для виробничих підприємств, – але пригніченість не минала. З’явилася задуха, серце почало турбувати, одна за одною чіплялися й інші болячки. Випадково почув про апарат Фролова – для сповільненого дихання. Купив, почав дихати.
Винахідник переконаний, що цей апарат його вилікував – всі хвороби зникли без жодної таблетки, відчув себе молодшим на десятиліття. Однак він дивувався, що за 18 років існування цей апарат майже не змінився. Однакові умови дихання пропонувалися усім – від малого до старого.
– Я на собі відчув всі технічні недоліки цього апарата, – веде далі І. Коляско. – Декілька разів написав Фролову, запропонував йому вдосконалити апарат. Однак відповіді не було. Тоді сам почав на кухні креслити, додумувати, додавати і забирати деталі, щоби його покращити і для лікувального ефекту, і для зручного користування.
Фактично зібрав апарат з підручних матеріалів. Далі почав шукати підприємливих людей, які би змогли допомогти втілити проект. Звернувся до ПП "Марс", яке займається виробництвом з пластику.
Однак, щоби долучитися до впровадження апарата в життя, мусив сам стати підприємцем – у 70 років. Разом купили італійську лінію для виробництва окремих деталей.
Відтак "Ендогенік-01" запустили в серійне виробництво. Щоби прорекламувати апарат, лише у лікарні міста роздали 500 штук, а ще окремо в райони. Щоправда, добра справа обернулася зворотним боком – їх просто розікрали. Однак я не здаюся, невдовзі сподіваюся вийти на всеукраїнський рівень.
– Впровадити корисний винахід у виробництво і донести його до людей дуже важко, – каже І. Коляско. – Раніше, за Союзу, всі витрати на винаходи і отримання патентів брала на себе держава. Нині винахідник повинен сам вкласти чималі кошти у визнання винаходу, патентування і його впровадження.
Зокрема, на поїздки до столиці, проживання в Києві, оплату патенту, різноманітних свідоцтв, висновків тощо я витратив майже 30 тисяч гривень. Скажімо, звіт про медичне випробовування в санаторії у Кончі-Заспі коштує вісім тисяч гривень, а свідоцтво про державну реєстрацію Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення – 15 тисяч.
Про прибутки чи бодай повернення вкладених коштів наразі не йдеться. Навіть з урахуванням того, що апарат виготовляється серійно.
Іван МАРЧУК,
директор ПП "Марс":
– Коли Ілля Васильович прийшов до нас зі своїм винаходом, я добре усвідомлював, наскільки це ризиковано. Однак наполегливість та ентузіазм винахідника мене підкорили – ми взялися виготовляти "Ендогенік-01". Довелося вкласти чимало грошей, зокрема на патенти, обладнання тощо. Нині ми не повернули й 10% від вкладених коштів. Не тому, що з апаратом щось не так, навпаки, він справді дуже ефективний. Причина в ментальності людей. Вони швидше проковтнуть десять пігулок, аніж витратять зусилля та час, щоби вилікуватися. Про цей апарат знають і в Москві, і навіть у Канаді, а в нас – бояться. Ще й лікарі не поспішають визнавати ефективність нового апарата.
Але ми не відмовимося від його виробництва, бо віримо в його перспективність.
До теми
Олена Микитюк,
ПАТЕНТНИЙ ПОВІРЕНИЙ УКРАЇНИ:
На жаль, поки що немає прямого зв’язку між винахідниками та представниками бізнесу. Раніше існувало Всесоюзне товариство винахідників і раціоналізаторів, в якому реєструвалися всі винахідники. І навіть, якщо винахід не впроваджувався в життя, але в ньому вбачали новизну і винахідницький рівень, раціоналізатор все одно отримував певні кошти. І документи оформляли безкоштовно. Зараз навпаки, винахідник за все повинен заплатити – реєстрацію, патент, випробування, впровадження. Та й бізнес нині не особливо сміливий, адже для виробництва чогось нового треба ризикувати.
Насправді ж у нас є багато корисних та цікавих винаходів.
Зокрема, чернівчанин Віталій винайшов вудку зручної конструкції, яка не дозволяє волосіні плутатися.
А інший наш земляк Григорій – захисний чохол для автомобіля, який сховає авто від дощу та захищає від граду. Причому він розкладається досить швидко – на випадок раптової зливи. У чохлі є віконечка, тому авто може навіть нешвидко рухатися.
На сільмаші у нас працює прес для ущільнення промислових відходів, які потім значно легше вантажити і транспортувати. Його винайшов Віктор із Запоріжжя, який на той час мешкав у Чернівцях.
А якось прийшов до нас дідусь із сивою бородою з цілим агрегатом на плечах. Він запевняв, що цей апарат міг би дуже економно відбирати воду з Дністра для потреб людини. За його розрахунками, агрегат міг би суттєво здешевити роботу гідростанції.
Щоби якось інформувати бізнес про найбільш раціональні винаходи, можливо, створимо асоціацію винахідників. Таким чином бізнесмени, які не бояться новизни, могли би налагоджувати прямі контакти з винахідниками для впровадження їхніх ідей у життя
