Павло Михайлина народився у Винятинцях Заліщицького повіту 25 січня 1923 року в селянській родині. Вчився у місцевій школі, Заліщицькій гімназії. З осені 1943 року вчителював у містечку Товсте. У травні 1944 року його мобілізували до Червоної армії. Брав участь у боях за Варшаву та Берлін. Нагороджений орденом і медалями, у тому числі "За відвагу".Наприкінці 1945 року Павло Михайлина став студентом-істориком Чернівецького вчительського інституту, а 1947 року продовжив навчання в ЧДУ. Під впливом визначного історика козацтва В. Голобуцького Павло захопився дослідницькою роботою.
1951 року П. Михайлину було рекомендовано до аспірантури, в якій він під керівництвом професора В. Голобуцького вивчав становище українських міст та участь міщанства у Визвольній війні 1648-1654 років.
1958 року Павло Михайлина захистив кандидатську дисертацію "Міста України у Визвольній війні 1648-1654 рр." в Інституті історії АН УРСР. З 1960 року він працював на кафедрі історії СРСР та УРСР як старший викладач, а з 1963 року – як доцент. Він написав низку статей до "Української Радянської Енциклопедії", "Історії міст і сіл Української РСР. Чернівецька область", "Радянської енциклопедії історії України".
Також видав декілька книг "Участь міського населення України у визвольній боротьбі українського народу проти польсько-шляхетського поневолення, за воз’єднання з Росією (кінець XVI ст.)" (1969 р.) та "Міста України в період феодалізму. (До питання про становище міст в умовах іноземного поневолення в кінці XVI – першій половині XVII ст.)" (1971 р.).
У травні 1969 року Павла Михайлину призначено завідувачем Чернівецького відділу Інституту історії АН УРСР.
Вагомим досягненням П. Михайлини стала його фундаментальна монографія "Визвольна боротьба трудового населення міст України (1569-1654 рр.)", яка побачила світ 1975 року. Цінність праці полягала в грунтовності розробки теми і новизні її джерельної бази. В основу книги було покладено документи, зібрані автором в архівах України, Росії та Польщі. Монографія чернівецького вченого засвідчувала високий рівень вітчизняної науки.
П. Михайлина написав також низку розділів до багатотомної "Історії Української РСР" про міста, ремесло, промисли, торгівлю, боротьбу міщанства, Північну Буковину та Хотинщину за доби пізнього середньовіччя і раннього нового часу. Важливим проектом, здійсненим за ініціативою П. Михайлини, були "Нариси з історії Північної Буковини" (К., 1980). Він написав розділ про зовсім недостатньо вивчений період історії краю XVI – кінця XVIII ст.
Водночас П. Михайлина підготував докторську дисертацію "Становище міського населення України та його участь у визвольній боротьбі українського народу (від Люблінської унії 1569 р. до Визвольної війни 1648-1654 рр.)", яку захистив в Інституті історії АН УРСР у жовтні 1981 р. 1988 року Чернівецький університет присвоїв йому звання професора. Він став одним з ініціаторів відкриття кафедри історії України, яку очолив у квітні 1990 року.
Павло Михайлина був одним з фундаторів Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, ще 1966 року очолив оргкомітет із створення його Чернівецької обласної організації, був першим головою правління, а відтак – упродовж двох десятиліть – заступником голови.
І у 85 років патріарха історичної науки, заслуженого професора відзначають глибока ерудиція, внутрішня інтелігентність.
Майстри, підмайстри та учні цеху буковинських істориків вітають свого старійшину з ювілеєм, бажають міцного здоров’я та всіляких гараздів.
