– Виїжджаючи на виклик, ніколи не знаєш, що тебе чекає. Наш контингент – це і п’яниці, і бомжі, і психічно хворі. Нерідко "швидку" викликають туди, де необхідні дії працівників міліції, скажімо, під час бійок, поранень, – розповідає головний лікар Чернівецької станції швидкої медичної допомоги Любов ЧОВГАН. – А медикам забороняється застосовувати фізичну силу навіть для самозахисту, не кажучи вже про якісь газові балончики чи пістолети. Часто навіть родичі хворих поводяться дуже неадекватно – ображають наших працівників, погрожують їм. Населення чомусь не дуже шанобливо ставиться до нас.Чимало є й інших проблем. Приміром, на приватних будинках не завжди вказані номери, тому доводиться кружляти районом, особливо вночі, коли нікого запитати. А потім пацієнти чи родичі, обурюються, що пізно приїхали.
– Велику небезпеку для бригад становлять собаки, яких випускають на подвір’я, – продовжує Любов Човган. – Якось на вулиці Федьковича на мене напав бульдог. Добре, що вчасно вибіг господар і врятував мене. Та руки після цього ще довго тремтіли – навіть не могла зробити укол. Зараз дедалі більше трапляється хворих на СНІД. Був навіть випадок, коли у нашого фельдшера під час уколу такому пацієнтові зістрибнула голка і проколола рукавицю. Жінка пережила великий стрес і мусила обстежитися. На щастя, все закінчилося добре.
Трапляється, що у бомжів аж кишать воші. Одного такого хворого навіть довелося загортати у клейонку. Потім його не хотіла брати жодна лікарня.
А якось під час перестрілки на розі вулиці Стасюка та проспекту Незалежності куля пробила скло "швидкої". Лише випадково у машині ніхто не потерпів.
За словами головного лікаря станції швидкої медичної допомоги, кожен виклик – це своєрідний стрес, тому часто доводиться вживати заспокійливі та серцеві засоби. Більшість працівників у 35-40 років мають десятки болячок. А за тривалістю життя вони перебувають на другому місці після анестезіологів-реаніматологів. При цьому не отримують жодних матеріальних компенсацій. Навіть після всіх підвищень зарплата лікаря вищої категорії становить 600–700 гривень.
Під час зустрічі з кореспондентом "МБ" працівники "швидкої" зізналися, що на образливі слова і лайки вже навіть не реагують. Хоча й непоодинокі випадки, коли на них нападали і навіть били.
– Якось ми виїжджали на
виклик вночі, а біля студмістечка
вантажне таксі заблокувало виїзд, – розповів лікар Володимир РОВДА. – Ми попросили водія пропустити нас. Натомість він разом з приятелями накинувся на мене, порвав халат, почав погрожувати. Довелося викликати працівників міліції, складати протокол. Десь через тиждень прийшов міліціонер і сказав, що буцімто власник машини на той час перебував вдома. На тому все і закінчилося.
Від рук п’яних хворих потерпіли лікар Антон Адамович і молодша медсестра Марія Дорош, а від родичів хворих – лікар Сіцілія Акентьєва. А лікаря виїзної бригади Діонісія Мартинюка родичі хворої звинуватили у крадіжці золотих прикрас, а потім довго переслідували та погрожували розправою. Але жодного з хуліганів не покарали, а медики не отримали ні морального, ні матеріального відшкодування.
– Працівники служби швидкої медичної допомоги зовсім не захищені законодавством, хоча давно вже розроблено проект відповідного закону, який і досі не прийнято, – переймається Любов Човган. – Страхують лише спецбригади, які обслуговують психічно хворих людей, бо вони найбільше наражаються на небезпеку. А ще усі медики "швидкої" застраховані від СНІДу. Більше жодної матеріальної компенсації для них не передбачено
