Розбиті шибки гуцульської хати. Метушаться чоловіки у формі cпівробітників НКВС. Осторонь босоніж стоїть маленька Даруся у полотняній вишитій сорочечці… Так у музично-драматичному театрі імені Ольги Кобилянської починається репетиція драми "Солодка Даруся" за однойменним твором Марії Матіос. Дія відбувається на Буковині в середині ХХ століття. Маленька Даруся за цукерку розповідає радянському офіцеру про те, що батько допомагає воякам УПА. Ця цукерка стала для неї фатальною. Крізь усе життя Даруся пронесе свій хрест. У напівосвітленій залі зібралася майже вся акторська трупа театру. Режисер-постановник Людмила Скрипка стоїть посеред сцени і гучними командами керує репетицією. Через декілька днів довгоочікувана прем’єра. Тож інколи доводиться працювати до пізньої ночі.
"Кохайтеся голосно!"
– Годину працюємо над окремими шматочками і уточненнями, а потім починаємо все спочатку, – голосно каже Людмила Іванівна. – Антон Сесюк, іди перевдягнися! На усіх репетиціях працюємо в сценічному вбранні.
На сцені метушаться актори, вдягнені в гуцульські жупани, постоли, вишиті сорочки. Чути гуцульську говірку. У залі в четвертому ряді сидить оркестр. Акордеон, скрипка, бубни, труба, сопілка, дримба творять запальну гуцульську музику.
– Чому погано чути скрипку? У нас взагалі скрипка в оркестрі є? – питає пані Людмила.
– Звісно, є. Найгарніша Скрипка, яка стоїть по центру і завжди дуже голосна, – кричить з другого поверху Людмилі Іванівні заслужений артист України Андрій Піддубний.
Жарти у залі лунають часто: "Давайте вже на сцену калачі і най вже будуть без ніяких мармулєд…", "Кохайтеся голосно!", "Піддубний, виїжджай на ровері!"
Над Андрієм Піддубним у залі люблять пожартувати. На кожну репетицію із дому він привозить давній велосипед і після кожної репетиції відвозить його назад…
Дарусю грають
три актриси
Розповідь про життя Дарусі ведеться з уст Марії – старенької жінки, яка бачила все життя Дарусі. Марію грає заслужена актриса України Тамара Кільчицька. Коли вона чітким голосом каже мудрий текст, метушня зникає. Актори вслухаються: "Життя – то трояка ружа. То чорне тобі покажеться, то жовте, а там, дивися, загориться червоним. Ніколи не знаєш, яку барву завтра уздриш. Чекаєш одної, а воно тобі показує другу…"
У кутку сцени стоять три задумані чарівні актриси – відома Наталія Гунда і маленькі дівчатка Галина Ватаманюк та Олена Мецейко. Усі вони грають Дарусю в різному віці.
З акторами працюють професіонали. За пластику відповідає невістка Ади Роговцевої, відомий спеціаліст з пластики Ольга Семьошкіна. Вона працює над кожним жестом актора, особливо в моментах, коли Наталія Гунда грає божевільну дорослу Дарусю.
– До постановки в театрі готуємося серйозно, – каже завідувач літературною частиною театру Наталія ФЕДОРОВИЧ. – З нами працює не лише Ольга Семьошкіна, а й хормейстер Тетяна Квасницька, художник по світлу Олександра Калініна, відомий художник-постановник Ярослав Данилів, композитор Олександр Козаренко, звук забезпечить Володимир Хомнюк, а костюмами займається Валентина Данилів.
Постановка драми Марії Матіос – це подія. Жодна репетиція не обходилася без моментів, коли ставало моторошно. У виставі, власне як і в книжці, нема нічого надзвичайного, але ця розповідь про Солодку Дарусю змушує боліти серце. Адже події, які привели Дарусю до її трагедії, вплинули не тільки на неї… Це вистава про біль усіх і кожного.
Попри все, у виставі багато доброго буковинського гумору. У драмі ми намагалися відтворити гуцульське село. Одяг скуповували в різних буковинських селах. Детально працювали над гуцульською говіркою. Відтворили народні традиції. Тож під час прем’єри на глядача чекає реалістична картина.
