Співака госпіталізували 8 серпня 2007 року. Офіційно повідомлялося, що це пов’язано із утрудненням дихання і високою температурою. 25 серпня співака виписали з лікарні. Але через деякий час його стан різко погіршився.
У дитинстві Лучано найбільше любив ловити жаб і ящірок, грати в футбол і, звичайно, співати. Його батько, хоча й заробляв на життя випікаючи хліб, мав гарний голос.
А мати, яка працювала на тютюновій фабриці, була палкою шанувальницею опери. Батько Паваротті був невисокої думки про вокальні дані сина. Співак згадував: "Після мого першого виступу батько сказав: "Хлопче, ти непогано співаєш, але ти – не Карузо. Отож припинити займатися дурницями і освоюй серйозну професію". Але я сказав сам собі: "Так, є Карузо. Але має бути й Паваротті".
Своєю кар’єрою співака Паваротті зобов’язаний своїй першій дружині – Адуї. Вона вмовила його продовжувати заняття співом, які увінчалися успіхом – 1961 року Лучано посів перше місце на конкурсі вокалістів у Реджо-нель-Емілія.
1966 року здійснилася заповітна мрія молодого співака: він став солістом всесвітньо відомого оперного театру "Ла Скала" в Мілані, почав тріумфальні виступи на сценах і в концертних залах світу. Під час одного зі своїх виступів у "Метрополітен-опера" Паваротті довів глядачів до стану повної ейфорії, отож завісу довелося піднімати 160 разів – це було занесено до Книги рекордів Гіннесса.
Близькі Паваротті стверджували, що в ньому 150 кілограмів добродушності. У 68 років Паваротті вдруге одружився. Обраницею стала його 27-річна секретарка.
Великий тенор вирішив піти зі сцени, коли йому вмповнилося 70, 2005 року. На прощання він виступив у 40-ка містах світу.
У перерві між гастролями, коли співак проходив медобстеження, лікарі виявили в нього злоякісну пухлину. 2006 року Лучано Паваротті переніс операцію з її видалення.