У вітрині центральної міської бібліотеки, що на вулиці Головній (навпроти автовокзалу), росте майже сімсот вазонів. Є тут папороті, декілька видів троянд, агава, каланхое, алое, квітка щастя (грошове дерево), помідори, лимон, мандарин – усього не перелічити.
Невеличкому ботанічному саду виповниться незабаром 30 років.
– Заклала сад колишня гардеробниця бібліотеки Надія Меренкова, – розповідає завідувачка обслуговування центральної міської бібліотеки Наталя Біляк. – Я прийшла сюди на роботу 1980 року, вазони тоді вже були. Коли Надія вийшла на пенсію, доглядати квіти почали всі бібліотекарі. Ми здійснили своєрідну приватизацію: кожен відділ узяв певну ділянку роботи, яку виконує. Двічі на тиждень ми протягом години поливаємо квіти. Пересаджуємо їх, лікуємо.
Зізнаюся, що спочатку я не мала жодного уявлення про догляд за квітами, а зараз не уявляю, як могла жити без них.
Раніше виділяли гроші на горщики, а зараз доводиться щось самим вигадувати. Тому й ростуть деякі наші рослини часом й у відрах з-під фарби чи старих каструлях. Самі скидаємося і купуємо землю, горщики.
Наталя Біляк розповіла, що їхня колекція постійно поповнюється: нові екземпляри приносять читачі, знайомі. Часто відвідувачі просять поділитися паростком тієї чи іншої рослини – бібліотекарі охоче діляться, але взамін просять принести інший вазон.
– Бувало, що ми знаходили вазони у місті біля смітників і приносили їх сюди, – розповіла бібліотекар Неля Морозова. – Якось я знайшла біля смітника розбитий вщент вазон з різдвяною квіткою. Принесла його сюди. Як вдячно він зацвів наступного року! Якось перехожий з вулиці завітав до нас і так вмовляв продати… Ми не віддали нашого улюбленця.
Із подякою згадують у бібліотеці читачку – директора МП "Пласт" Валентину Козловську, яка привезла для пересаджування квітів декілька мішків землі. А якось, помітивши, що бібліотекарі пересаджують рослину в банку з-під фарби, простягла гроші: "Купіть гарний горщик".
Тримається міні-ботанічний сад у бібліотеці винятково на ентузіазмі працівників. Були роки, коли опалення заледве жевріло – тоді працівниці заносили квіти з вітрин і розміщували посеред книг – на столах. Щоправда, відігріти вдалося не всі вазони – частина їх загинула.
