Не знаю, як хто, а я у ворожіння на картах не вірю. Але минулого четверга, на саме свято Івана Купала, вирішила-таки зателефонувати за оголошенням, яке прочитала в одній із чернівецьких газет.
Ворожки – люди зайняті, тому люблять точність
Вдруге в житті я пішла до ворожки. Перший візит закінчився плачевно – мене просто виставили за двері зі словами, що я дуже важка людина, моя аура "розірвана", та й взагалі, мовляв, нічого в цьому житті мені вже не допоможе (і це незважаючи на те, що мені лише 17! ).
Та повернемося до другого візиту. Від моєї сміливості не залишилося і сліду, тільки-но я зайшла до під’їзду – темного, брудного, з облупленими стінами. "Швидше б усе закінчилося", – подумала я, натискаючи на дзвінок. Та де там! Виявляється, я прийшла на півгодини швидше, а ворожки – люди зайняті, і якщо сказали прийти на 16.00, то це означає саме на 16.00. Ті півгодини були справжньою тортурою, адже моя шалена уява вже малювала сцени підготовки до сеансу: темна кімната, запалені свічки, загадкові карти Таро і чорний-чорний кіт, який в мене завжди асоціюється з відьмами. Ніде правди діти, підкралася ганебна думка про втечу, та я все ж опанувала себе.
Ось я і в квартирі жінки, яка цілу годину буде заглядати у моє майбутнє, точніше – у старі, обшарпані карти в кухні на столі. Настрій дещо покращав, тим паче, що ворожкою виявилася приємна жінка років сорока, від якої й приблизно не віяло містикою. Насторожив хіба що темний кіт, який хоча і не був чорним, як я очікувала, але так настирливо пестився об ноги, що мені стало ніяково. Та господиня швидко вгамувала котячі пристрасті і віднесла його до іншої кімнати. Кіт нам більше не заважав, і ми спокійно взялися за роботу: я сіла за стіл, а ворожка з картами у руках почала перевіряти, чи не схрестила я пальці, руки, ноги, щоби, боронь Боже, не приховати таким чином якоїсь важливої інформації. Я тим часом розглядала карти, яких на столі було аж три види: звичайні, Таро і ще якісь з малюнками.
– Що це у вас за символічні карти? – прокинулась моя журналістська допитливість. Після цього невинного запитання вона бадьоро запропонувала подарувати такі самі, бо ....подібних має багато.
Ворожіння розпочалось на звичайних картах, одного погляду на які було достатньо, щоби зрозуміти, що служать вони своїй господині давно і за будь-яких ситуацій (масні плями на одному з тузів).
Спочатку ворожка сказала, що на мене найближчим часом чекає приємна несподіванка і гроші (хіба це не одне й те саме?). А ось під час розповіді про особисте життя, бідна жінка заплуталася, адже виявилося, що біля мене три хлопці і всі хочуть одружуватися:
– Один у серці, один поряд фізично, а один більше з мамою спілкується, ніж з тобою!
"Це ж треба так, а я навіть не знала",– подумала я, а вголос спростувала ці судження:
– Але ж у серці в мене той, з ким я зустрічаюся (слово "фізично" не хотілося повторювати – не сподобалося воно мені ). Отже, це – один, а другий, мабуть, мій колишній.
Так ми домовилися про моїх кавалерів.
Та хоча на картах і випадало їх аж троє, ворожка попередила, що вийду заміж я за того, з ким зараз зустрічаюся (вона навіть вгадала колір його волосся, а ось із віком помилилася років на вісім), і станеться це впродовж наступного року. Це мене насторожило, тому що в моїх планах таке і близько не вимальовується (лише б не накаркала!). Але перед цим нас чекає розлука, як і у всіх мелодрамах. Спочатку мій коханий поїде за кордон, заробить багато грошей (що мене явно потішило ), а потім повернеться і забере мене із собою. А цю поїздку йому, мовляв, запланує мама (яка, до речі, зараз ще за кордоном). Моя співрозмовниця так наголошувала на тому, що станеться це швидко і несподівано, що в мене виникла підозра, чи не збирає мій суджений зараз валізи вдома? Загалом же, нічого поганого ворожка мені не сказала.
Кількість дітей можна "визначити" за допомогою голки
За допомогою голки і нитки вона визначила, скільки у мене буде дітей. Над моєю долонею вона тримала підвішену голку, і залежно від того, в який бік оберталася ця "середньовічна конструкція", визначала стать майбутніх дітей. Нарешті урочисто оголосила: "Живих – двоє, хлопчик і дівчинка, не беручи до уваги аборти та викидні" (після цих слів волосся у мене на голові стало дибки).
Жити я буду за кордоном, і дуже розкішно та щасливо. Це, звичайно, я слухала з усмішкою. Та коли жінка сказала, що працювати я не буду, я обурилася:
– Як не буду?!
– Добре, добре, якщо захочеш – будеш, – заспокоїла ворожка.
Сеанс підходив до завершення. Я заплатила ворожці 20 гривень, які вона старанно заробляла протягом години, і вже при виході наважилася спитати, чи не вважає вона, що ворожити на картах – це гріх.
– Кожен заробляє, як вміє. А я не роблю це заради гошей. Просто без карт я не можу. А ти зараз піди до церкви і постав свічечку – і все в твоєму житті буде добре. Згадаєш мої слова.
