Шукаю випускників 1948 року!

– Але не знав, з чого почати, адже після випуску бухгалтерів чернівецької торгово-кулінарної школи я нікого із них не бачив. А це фото, наче осяяло мене: "Раптом вони впізнають себе і відгукнуться на мій заклик?" Ми би зустрілися на травневі свята і побалакали би про те, хто як зараз живе, згадали би минувшину.

До навчання у торгово-кулінарній школі Володимир Дмитрович пережив усі страхи війни. Воював у Прибалтиці, Польщі, йшов на Берлін, визволяв Прагу.

Після війни Володимир Поканюк повернувся у рідний Рингач із медалями "За взяття Праги", "За відвагу", "За бойові заслуги". Також його нагородили орденом Слави третього ступеня. У 1947 році він вступив до торгово-кулінарної школи у Чернівцях:

– Це були жахливі часи. У Молдові та Новоселицькому районі були голод, засуха. Залишалося тільки вчитися або ж іти на роботу. Ці два роки навчання, можливо, врятували мене. Це були дуже бідні і веселі роки. Коли згадаєш, аж тепло стає. У нас в групі було всього п’ять хлопців, все решта – дівчата. Ми із ними дружили, любилися. Так завжди буває, коли разом вчаться дівчата і хлопці. А тоді в кожного були свіжі спогади про війну, свої долі. Тож ми ніколи не сварилися. На жаль, не пригадаю, як кого звуть. Ось на фото я у першому ряду праворуч від гарної дівчини, а пам’ять не зберегла навіть її імені. У 47-му я запросив хлопця на прізвище Ксьондз до себе на храм. Пам’ятаю, дуже гарна гулянка була. Зараз цікаво би було дізнатися, як склалося життя у тих, хто навчався разом зі мною.

Після цієї школи Володимир Поканюк пропрацював бухгалтером в колгоспі, будівельних і торговельних організаціях майже 60 років – тільки рік тому полишив роботу. Живе із дружиною Євгенією та онуком Тарасом. З Євгенією, до речі, познайомився ще в роки навчання. І спочатку закохався у неї не лише за вроду: "Дуже вже вона роботяща була! Це мені в ній і сподобалося". Відтоді вони живуть разом у довірі і злагоді.

Бажання зустрітися із друзями зі студентських часів у Володимира Дмитровича надзвичайно велике:

– Якщо хтось впізнає мене, я чекатиму листа. Сподіваюся, що мені напишуть.

Адреса: село Рингач Новоселицького району, Володимирові Поканюку.