– Все це триває вже понад рік, – каже мешканка гуртожитку Інна Коцюбан. – Спочатку власники мали намір укласти з нами договір, щоби за житло ми платили приблизно 100 доларів та ще й сплачували за комунпослуги. Мешканці не погодилися, адже це немалі гроші. Потім почалися безкінечні суди, до того ж не у Чернівцях, а у Запоріжжі. Звісно, поїхати туди у нас немає коштів, тож жодних рішень суду ми не знаємо.
– Я проживаю у гуртожитку вже понад 20 років, – каже Дмитро Ясенівський, – а тепер змушений боротися за своє житло. Зараз, за новими документами, ми проживаємо у нежилому складському приміщенні. Власники гуртожитку вимагали від комунальників, щоби нам відключили воду, світло. На щастя, поки що цього не зробили.
До нас щойно підходив мер Микола Федорук, але він сказав, що нічим допомогти не може, адже гуртожиток не належить тепер місту. Але хіба він не знав, що його продають по суті з людьми. Ми вже неодноразово приходили до міськради. Всі нібито на нашому боці, але допомогти ніхто не хоче.
У міській раді пікетувальникам пообіцяли юридичне сприяння у розв’язанні проблеми.
