З 27 квітня триває голодування студентів БДФА, які вимагають звільнення з посади ректора Володимира Прядка. Наразі у наметовому містечку, яке розташоване навпроти корпусу БДФА на вул. Садовій, п’ятнадцять страйкарів, шестеро з яких голодують.Мати Іванки Никируй Галина Миколаївна:
– Перший тиждень страйку йшли дощі; діти мокрі, голодні, холодні, а ректор сміється і каже, що у нього в академії свої закони. Він позбавив наших дітей демократії, свободи слова, а також свячених святкових страв. Ми змогли їм принести у неділю тільки свячену воду. Діти голодують восьмий день, про них вже радіо "Свобода" говорить, а їхній ректор навіть сюди не вийшов. У мене таке враження, що керівництво вузу поглиблює цей конфлікт спеціально. Вони сміються з наших дітей, називають їх "двойочниками", хоча насправді – це кращі студенти. Багато однокурсників все-таки підтримують їх, щоправда, приходять вечорами, бо вдень бояться.
Мати Володимира Ткача Лідія Омелянівна:
– Наші діти почали хворіти, у всіх підвищений тиск, у декого порушення в роботі нирок та серця. Мене болить душа за них, але найбільше болить те, що ректор сюди не приходить, хоча називає себе батьком студентів. Я боюся за свого сина та за інших, тому що у їхній бік лунають погрози як про фізичну розправу, так і про відрахування з академії.
Паладюк Антоніна, колишня студентка ЧНУ:
– Чому ти тут?
– Я опитала багатьох людей, 90% негативно відізвалися про Володимира Прядка, тому я підтримую страйкарів і голодую разом з ними.
У нашій країні багато хто бере хабарі, а ректор БДФА ще й пригнічує студентів, я категорично проти одного й другого і буду боротися до кінця. Після цього страйку ми плануємо зайнятися студентським правозахистом.
Іванка Никируй:
– Чи охороняє вас хтось вночі?
– Зараз, завдяки студентам БДМА та ЧНУ ми маємо вночі захист від погроз та провокацій. Хоча буває моторошно, на свята було багато п’яних. Люди, які озлоблені на нову владу, лаються і на нас. Але найбільше я боюся відрахування, бо провчилася вже 4 роки.
– Як ти себе почуваєш?
– Набагато гірше. У мене і до голодування було слабке здоров’я, а зараз ще гірше. Я, наприклад, зранку прокидаюся о шостій, походжу дві годинки і більше не можу, лягаю знову спати, бо швидко втрачаю сили.
Лікар поліклініки №5 Ірина Кифуляк:
– Наразі стан здоров’я голодуючих можна назвати задовільним, але термін голодування вже великий. П’ятеро з них – диспансерні хворі, і зараз усі їхні хронічні хвороби починають загострюватися. Ми обстежили усіх, зробимо аналізи і будемо наполягати на припиненні голодування, щоб уникнути важких наслідків.
